...Ужгородці Віталіні Коваль тільки вісімнадцять. Дівчина з 15 років серйозно захоплюється літературою, пише вірші. Підштовхнуло її у такому юному віці до творчих пошуків знайомство з сайтом «Л ітфорум». Перші проби пера були надруковані саме на цьому літературному сайті, каже вона. Звичайно, спочатку довелося пережити нищівну критику відомих сучасних українських письменників. «Було навіть багато сліз», посміхається Віталіна.
— Я по-дитячому ображалася, не сприймала жодних зауважень, — згадує. — Згодом зрозуміла свої поетичні помилки. Над кожним наступним віршем була вимогливішою до себе. Завдяки цій наполегливості і рима, як мовиться, вже «нетанцювала», і зміст, і форма відшліфовувалися...
За три роки на світ «народилося» чимало витончених поезій. Відійшла від «депресивних віршів», які були результатом пригніченого стану. Вважає: справжній поет має писати не тільки про кохання, розлуку, біль...
Нині вона, скромно зізнається, пише невигадану психологічну повість. Має намір позмагатися з іншими юними обдаруваннями на всеукраїнському конкурсі «Міський роман», який проходитиме в Києві цього року.
Чому, власне, психологічну? Справа в тому, що В.Коваль вчиться в Закарпатській філії Київського славістичного університету за спеціальностю «психологія».
— Психологія - ще одне улюблене захоплення дитинства, яке незабаром стане моєю професією, — каже. - Ця наука дуже допомагає в житті і особливо у творчості. Я краще розумію людей і саму себе!
Віталіна Коваль - одна із засновниць арт-клубу під назвою «Різні люди».
Клуб створено з метою, аби творчі особистості мали змогу виносити на суд знавців літератури свої вірші та прозу. Літературні вечори проходять щонеділі, постійних активних членів тут близько десяти осіб. Він - відкритий. Віталіна запрошує до нього всіх талановитих молодих поетів, фотохудожників, співаків, бардів. У планах арт-клубу — реалізація проекту «Альтернативне кіно». Бо каже, в багатьох її творчих знайомих є вже написані сценарії.
Читачка 2009-02-17 / 15:47:00
Невідомий авторе, скажіть своє ім’я! Або ж нехай редактор "Закарпаття онлайн" вкаже посилання на джерело.
Дозволю собі висловити своє "фе". Чому у врізці одразу не зазначається назва літературного клубу, а знаходиш її десь там у тексті? А то читаєш і думаєш, що і хто? Від решти коментарів ухилюся, однак прикро, що закарпатські журналісти навіть такий "дріб’язок" не вміють писати... :(