90 років тому жити в єдиній Україні вирішили й закарпатці

Об’єднатися Наддніпрянська Україні із Західною зуміли лише в кінці 30-х, та й то загарбницьким методом Йосипа Сталіна, Незалежність же Україна здобула лише 1991 року. Проте, напевно, не буде перебільшенням сказати, що 22 січня 1919 року українці зробили вагомий крок на довгому шляху до незалежності, який завершився 17 років тому.

Не чужа ця дата й Закарпаттю. За день до проголошеня акту Злуки УНР та ЗУНР, 21 січня у Хусті відбулося народне зібрання представників Угорської Русі. У ньому взяли участь 420 делегатів від усіх комітатів. Першим же рішенням з’їзд проголосував за приєднання до соборної України, запросив на свою територію українські війська та довірив Центральній Раді представляти народ на міжнародній арені. Таким чином Закарпаття проголосило себе як частину великої України.
Напередодні 90-річчя Акту Злуки редакція газети поцікавилася думкою закарпатських політиків, громадських, культурних діячів і пересічних громадян щодо єдності країни і, власне, самого відзначення цієї події.

Іван БАЛОГА, лідер обласної організації Єдиного Центру, перший заступник голови Закарпатської ОДА:

— Про ставлення нашої політичної сили до ідеї соборності України говорить вже сама назва організації. Ми за єдність країни в її багатоманітності. Тому, як зазначено у Політичній платформі Єдиного Центру, виступаємо за те, щоб кожен громадянин України, незалежно від місця проживання, національності, мови спілкування, віросповідання, пишався своєю країною. Це наше кредо і наша політика. Відтак, ми завжди робитимемо все для того, щоб керівники і на місцях і в столиці, дбали про людей, а не власні амбіції, бо вважаємо, що головна сила нашої країни в її талановитих та працьовитих людях. Закарпатці це демонструють щодня, так само як і прагнення жити в єдиній соборній Україні. Вони це засвідчили і на з’їзді в Хусті, що відбувся 21 січня 1919 року, коли представники краю після розвалу Австро-Угорщини ухвалили рішення про злуку з іншими українськими землями, і під час проголошення Карпатської України, і після возз’єднання краю з іншими українськими землями під час Другої світової війни.

Події на Софіївському майдані Києва 22 січня 1919 року сформували підґрунтя для відродження незалежної України та утвердження національної ідеї. Нині ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності духу можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної держави. Тому вкрай необхідно підтримувати усе, що працює на ідею загальнонаціонального єднання.

Найголовніше наше завдання домогтися того, щоб громадяни України могли забезпечувати добробут своїх сімей, мали гарантовані демократичні права й можливість самореалізації. Тоді наша країна залишатиметься соборною і користуватиметься повагою серед інших народів. Вважаю, що саме на це спрямована політика Президента Віктора Ющенка.

Олександр Ледида, голова Закарпатської облорганізації Партії регіонів:

— Однозначно, що Україна має бути цілісною. Якщо вона буде розділена на федерації, ми тільки втратимо, наші проблеми лиш загостряться. Потужні промислові регіони, сільськогосподарські, багаті на чорноземи, і рекреаційні з великим туристичним потенціалом, мають бути об’єднані розумним керівництвом країни. Особливо це актуально нині, коли проблеми в країні, економіка переживає кризу, а люди не вірять владі. Нам не треба йти шляхом Євросоюзу — ділитися, щоб потім все одно об’єднатися.

Ідея соборності останнім часом на слуху, а саме свято все більше популяризується, рекламується, про нього багато говорять засоби масової інформації. Звичайно, що День Соборності ще не є таким популярним, як Різдво, Великдень чи День Незалежності, але з часом, думаю, він може стати справді загальнонаціональним святом.

Петро Станко, перший заступник голови ЗОО «Наша Україна»:

— Безперечно, ми маємо бути цілісною державою. Значимість соборності на фоні того, що ми маємо зараз — спекулятивних, я б сказав, проявів в окремих регіонах України — надзвичайно велика. Наша держава є конкурентом як Європи, так і Росії. Всім політикам і правого, і лівого спрямування треба мислити в першу чергу категоріями національного інтересу і спільно працювати на свою державу. Особливо тепер, коли такі важкі часи. Як політик демократичного напрямку вважаю, що свято соборності символічне і значиме. Це момент, в який треба задуматися, як жити далі, як розбудовувати країну, яка помаленьку встає на ноги. Можливо, на спірні гострі питання, що розділяють суспільство і на які українці реагують болісно, треба накласти мораторій на кілька років, забути про них і припинити суперечки. Далі всім політикам треба працювати в спільному руслі. 
 
Василь Брензович, заступник голови облради, один із лідерів партії угорців КМКС:

—Я вважаю, що Україна нині є єдиною країною. Але думаю, що в майбутньому мають мати більше прав регіони. Нині держава занадто централізована. Який устрій вона матиме в майбутньому, тобто чи буде це федеративна країна, не так суттєво. Це залежить від домовленостей політичної еліти. Але, однозначно, треба давати більше прав і можливостей регіонам та органам місцевого самоврядування.

 Євген Жупан, депутат Закарпатської обласної ради, голова Народної ради русинів:

— Ми тільки за те, щоб Україна залишалася єдиною державою. Однак, вважаємо, що Закарпаттю повинні надати самоврядний статус. На мою думку, наш край повинен залишатися у складі України на правах автономії. Так хотіли закарпатці, коли проголосували за надання області статусу самоврядної території на референдумі 1991 року. Чому ж у нас одні референдуми визнають, а інші – ні? З волею людей слід рахуватися, тоді Україна зможе зберегтися як єдине ціле.

Петро Мідянка, поет:

– Соборність українських земель для нашої держави завжди була проблематичною ще з часів федеральної роздробленості Київської Русі. Проте українці, які мріяли мати власну державу, завжди були натхненні мрією об’єднання. Як князівств, так і земель, що належали до різних державних формацій.

Причиною об’єднання, яке ми святкуємо 22 січня, стало припинення Першої світової війни і оголошення Злуки західноукраїнських і східноукраїнських земель в єдине ціле. Цю історичну дату треба святкувати тому, аби ми почули себе єдиним народом і продовжили мету своїх предків – возз’єднання українських земель. Коли є соборність, то нема сепаратизму. У тому числі і русинського. Якщо колись Ленін писав, що при спільній дії пролетарів великоруських і малоруських Україна є можлива, то сучасна Україна є можлива як держава при єдиномислі, повнодумці усіх наших громадян.

Іван Небесник, ректор Закарпатського художнього інституту:

– Для закарпатців усвідомлення що таке Галичина, а що таке Наддніпрянська Україна, прийшло трохи пізніше, ніж до інших регіонів країни. Ми познайомилися з ними, коли йшла Перша світова війна, коли січові стрільці поранені лікувалися в Мукачівському замку, і наші краяни чули від них вірші Тараса Шевченка та чудувалися, чому їм та мова повністю зрозуміла.

Якщо того розуміння, тої єдності не буде між нами, то з нами буде те, що тепер є: з нас сміються, що ми якось не так газ хоснуємо, чи якось не так його передаємо... З іншими державами такого не роблять. Нам єдність потрібна. До речі, вперше художня освіта в Закарпатті твердо стала на ноги, коли наш колектив у 1991 році об’єднав свої зусилля із Львівською Академією мистецтв і дав там концерт. Це було саме у День Злуки. Словом я вважаю, що День Злуки треба святкувати обов’язково.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати