Львів’янка закохалася у закарпатське Чинадієво

Нещодавно довелося почути цікаву думку, мовляв, у момент внутрішньої чи зовнішньої кризи людина починає шукати справжнє і неминуще. Вона береться за дослідження свого родоводу, їде до дідусів-бабусь, які пережили чимало, тож у них можна багато чого навчитися. Вочевидь, обставини, що склалися, повертають нас до самих себе. Статистичні дані також свідчать, що під час цих новорічно-різдвяних канікул кількість українців на вітчизняних курортах зросла. «Маршрут №1» — це прем’єра рубрики. Проте вона виникла не на догоду часу, а народилася із попередньої — «Малі-великі міста України». У «Маршруті №1» говоритимемо про країну: її стародавні пам’ятки й мальовничі краєвиди, одним словом — дивовижні місцини, де від історії та природи можна збагатитися життєдайною енергією і віднайти душевну рівновагу. Саме їх — ті місцини — наші герої пропонуватимуть відвідати читачам «Дня». Так львів’янка Ірина ЩУР рекомендує селище Чинадієве Мукачівського району Закарпатської області.

— Я вважаю себе затятою мандрівницею. Мабуть, потяг до нових знайомств та вражень мені передався від батьків. Вони любили подорожувати стихійно. І в цьому був кайф. Їхали в одне місце, потрапляли — в інше. Експромт підсилює емоції! До того ж, у радянські часи, подорожуючи Україною, ти ніби вивільнявся з рабства й розумів, що є не «приходьком» на цій землі, а господарем. Нехай поки підпільно. Можна сказати, що тоді люди, особливо на західноукраїнських теренах так облаштовували своє життя, щоби жити поза владою.

Тепер, якщо ми сім’єю їдемо відпочивати, то обов’язково на авто: щоби дорогою мати можливість зупинитися там, де хочемо, і помолитися у котромусь монастирі при дорозі, посидіти в колибі чи прогулятися лісом. Від таких автомандрівок, навіть довготривалих, наприклад, у Крим, ніскільки не стомлююсь. Навпаки, калейдоскоп краєвидів за вікном надихає.

— Пані Ірино, пам’ятаєте той момент, коли ви сказали своїй сім’ї: «Гайда в мандри!»? До речі, у вас велика сім’я?

— У мене чоловік, двоє одружених дітей та двоє онуків. Живемо у мальовничій частині Львова — біля Винниківського лісу. Діти були ще зовсім малими, коли ми (я з чоловіком) з ними ходили туди і вибиралися на Чортову скелю, звідкіля відкривається прекрасна панорама. Разом ходили за ягодами та грибами. Разом ліпили снігову бабу, чіпляючи їй незграбні руки з гілок. Разом вивчали природознавство, як тепер модно казати, наживо. Щастя... Воно зовсім поруч. І зараз раз по раз від суєти тікаємо в ліс.

Для мене подорожі — наочне вивчення історії своєї країни! А воно, фактично, починається із вивчення історії рідного краю, хоча б тих же традицій (навіть приготування куті чи випікання паски), що побутують у регіоні. На мою думку, первісний, правдивий дух київських русичів, козаків чи опришків, українських шляхтичів та аристократів можна відчути саме у селах, селищах і містечках. Адже всі мегаполіси, в принципі, між собою схожі. Й українські «родзинки» в них певною мірою трансформовано.

Гадаю, у моїх дітей захоплення мандрами почалося, коли вони стали «досліджувати» все те, поблизу чого жили: спершу — ліс, потім — Львів, потім — Львівщина, далі — Західна Україна, а відтак — і вся Україна!

— А який з останніх маршрутів запам’ятався настільки, що його ви хотіли би порекомендувати друзям?

— Це селище Чинадієво Мукачівського району Закарпатської області. Оскільки багато моїх друзів вже там відпочивало, то я раджу цим маршрутом скористатися читачам «Дня». У Чинадієво, яке з 1214-го і по 1944-й, називалося Сент-Мікулаш, тобто, Святий Миколай, є де зупинитися: діють два приватні готелі, санаторій «Синяк» і розвинений зелений туризм. Це — край дивовижної краси! Яке там п’янке повітря! А гори! Піднімаєшся на вершину котроїсь і здається, що стаєш на розмову із Всевишнім. Недарма старі люди кажуть, що в горах ближче до Бога. У Чинадієво навесні зацвітає сакура! (Враз пригадалася пісня Олега Скрипки «Сакури білий цвіт». — Ред.). Неподалік селища знаходиться водоспад Скакало. А у річці Латориця водиться форель! Перлинами Чинадієвого можна назвати середньовічний замок магната Перені (ХIV—XVI cтоліть) і палац барона Шенборна (ХІХ століття), а також греко-католицьку церкву, що колись була готичним костьолом. До речі, храмова споруда — єдина будівля, яка зберегла у цій місцевості ім’я Святого Миколая...

Із сім’єю зупиняємося у свого приятеля Володимира Сичова. У нього не дім, а, цілий фільварок (маєток. — Ред.): альтанки, розкидані по саду, гребля, баня... «Обкаймоване» ялицями та модринами подвір’я вимощене деревом, і ми влітку ходимо босоніж. Їжу господарі готують на дровах. О, якого багатого смаку може бути бограч, приготовлений на дровах! Коли його готують, Володимир з дружиною зазвичай співають старовинну пісню на місцевому діалекті. Здається, що все-таки з поміж трьох видів м’яса і розмаїття овочів основний інгредієнт — смак до життя!

Тамтешнішні люди настільки навчилися гармонійно жити з природою і дбайливо користуватися природними дарами, що, облаштувавши свій побут, зберегли її, фактично, недоторканою. Ось що цікаво. Здається, господарі навіть приручили диких звірів. Скажімо, у багатьох їжак «числиться» у господарці — йому щовечора залишають молоко, як і котові... А ближче до свята Чесного Хреста (27 вересня. — Ред.) на подвір’ях можна зустріти вужів, що гріються на осінньому сонці. Головне правило — їх не зачіпати. Вони самі втікають, коли відчувають наближення людини.

Знаєте, там, серед Карпатських гір, здається, я розумію, як жили наші пращури. І по-доброму їм заздрю. Я сама повертаюся звідти умиротворена і натхненна. Навіть мої стосунки з дітьми та чоловіком змінюються. Бо, очевидно, найважливіше — жити у згоді з собою. Я навіть написала вірш про це:


Яке це щастя — просто жити на землі,
Всміхатись людям, діточок любити,
Робити те, що до душі тобі,
Любити все і всіх любити.

Надія Тисячна, "День"
21 січня 2009р.

Теги:

НОВИНИ: Соціо

19:53
/ 1
Детальний план території ужгородської "Кірпічки" обговорили на громадських слуханнях
19:22
20 лютого в Ужгороді відбудеться громадське вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні
17:16
Суттєве потепління йде на Закарпаття
16:10
/ 1
У Видричці на Рахівщині запрацювала місцева пожежна команда
13:24
Упродовж тижня на Закарпатті на гострі респіраторні інфекції захворіло 7 610 осіб
11:40
/ 2
Дикі лісові коти облюбували Чорну гору на Виноградівщині
11:36
В Ужгороді представлять спільну українсько-словацько-румунську виставку "Весільне вбрання"
09:13
Змагання з катання на тазиках провели на Великоберезнянщині
01:22
/ 3
На фестивалі млинців в Ужгороді учасники змагалися за "Золоту палачінтовку"
00:37
/ 8
У Мукачеві також вшанували пам'ять "афганців"
14:09
Понад пів мільйона гривень зібрали цьогоріч в рамках акції "Серце до серця" на Закарпатті
13:36
/ 7
В Ужгороді відбулися урочистості до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та річниці виведення військ із Афганістану
12:03
У Виноградові розробляють Стратегію розвитку міста та Виноградівської міської ОТГ
09:52
Майже 700 тисяч гривень виділили в Ужгороді для забезпечення містян інсуліном
09:44
/ 2
У Мукачеві відкрили нову амбулаторію медичного центру "Сім’я"
21:30
/ 3
Слово про Семена Панька
15:13
/ 1
ФОТОФАКТ. В обласному центрі стартувала "Ужгородська палачінта"
15:05
У центрі Ужгорода вітали з Днем Валентина
12:16
/ 1
В Ужгороді провели громадські слухання з обговорення містобудівної документації
09:49
/ 3
Два фестивалі млинців стартують сьогодні в Ужгороді
09:47
/ 9
В Ужгороді дискутували, чи варто вживати фемінітиви
01:51
/ 6
Найпопулярнішим рейсом Укрзалізниці в 2019-му був поїзд Ужгород - Лисичанськ
18:09
З понеділка у закладах освіти Мукачева відновлюється навчання
16:49
В Ужгороді за 11,5 млн грн відремонтують фасад СБУ та сквер Героїв Майдану
16:38
Ще на тиждень продовжили карантин у школах Чопа
» Всі новини