Андрій Риба: Відсутність досвіду у молоді компенсується значним запасом енергії

Цьогорічні парламентські вибори у багатьох значеннях можна назвати унікальними. Перед усім тому, що вперше в Україні відбувалися вони виключно на пропорційній основі. У цьому контексті – друга особливість. Склад депутатського корпусу як Верховної, так і місцевих рад змінився більш ніж на половину. У представницькі органи потрапило багато „нових” для політики, часто молодих за віком людей. Одним з таких молодих депутатів є Андрій Риба – представник фракції БЮТ, який на час обрання був студентом історичного факультету УжНУ, донедавна голова ужгородської міської організації „Фундація Регіональних Ініціатив”.

- Андрію, скажи будь-ласка, що для тебе означає депутатство?

„Я сприймаю депутатство лише як статус, який, за великим рахунком, додав мені більше обов’язків, відповідальності перед людьми, а зовсім не привілеїв чи якихось пільг.”

Загалом, не можу сказати, що депутатство було самоціллю. У мене були значно серйозніші розрахунки і плани на вибори 2010 року (у контексті нинішніх змін наступні вибори відбудуться у 2011 році – прим. авт.). Що ж стосується цих виборів, то величезних сподівань я на них не покладав, оскільки реально усвідомлював, що мій досить юний вік та відсутність управлінського досвіду швидше будуть факторами стримуючими, аніж стимулюючими. Загалом вважав, що мені ще багато треба дізнатись, навчитись, опрацювати для того, щоб бути до цього готовим.

– Тобто зараз відчуваєш себе ще не повністю готовим до такої ролі? У чому виявилася „неготовність”?

– Ні, просто більшість моїх колег по сесійній залі поступово й планомірно робили собі кар’єру (в державних чи приватних структурах), здобували досвід і вже з цим певним багажем йшли в депутати. Я ж не мав жодного виробничого стажу, а мої знання носили переважно теоретичний, а аж ніяк не практичний характер. Зараз відчуваю, що часом мені бракує звичайного життєвого досвіду. Це, мабуть, головна проблема молодості.

– То, як ти оцінюєш, це позитивна тенденція, що багато молоді йде в політику?

– Як у будь-якій ситуації тут є свої переваги і свої недоліки. Звичайно, недолік того, що молодь пішла у владу – це проблема недосвідченості і незнання нюансів „кухні”, але, з іншого боку, я можу сказати, що молодь не є „зіпсутою” ні владою, ні грішми, ні старими ідеями, ні якимись зобов’язаннями чи обіцянками, окрім тих, що вона дала народу, який її обирав. Ми ні перед ким нічим не боргуємо, у нас є запас енергії і бажання працювати. І саме цим ми будемо покривати нестачу досвіду.

– А чи нема ризику того, що ентузіазм та завзяття молодих людей можуть зламатися об систему, неписані правила „політичної гри”?

– Ризик є однозначно. Це досить велика загроза і небезпека. Але говоритиму, зокрема, про ситуацію в Закарпатті. Так, нас і справді пройшло досить багато молодих людей до місцевих рад. І в більшості випадків – це не випадкові люди. Це свідома, мисляча молодь, у якої за плечима потужний досвід громадської роботи. Частина з них пройшли серйозну школу 1999-2004 років, випробування виборами, керівною роботою в громадських організаціях; це люди, що мають досвід організаційної роботи, певні навички у різноманітних сферах: у менеджменті, зв’язках з громадськістю, журналістиці... Я не можу сказати, що ми зовсім „зелені”. Саме тому нами не так просто маніпулювати, як би того, можливо, хотілося комусь із наших старших колег ...

– Молоді депутати спроможні чітко відстоювати свою позицію, не ніяковіючи перед
авторитетом старших колег?

– Цікаве запитання... Я з впевненістю можу сказати, що молоді депутати можуть відстоювати свою позицію. Більше того, вони нерідко переконують і схиляють на свій бік своїх більш старших і досвідчених колег. Проте, на мій погляд, тут справа в іншому. Важливий недолік прихований у «ноу-хау» цієї виборчої кампанії – пропорційній системі виборів. Тепер люди формально голосували не за конкретні особистості, а за певну політичну силу, за певну ідеологію. Відповідно - в радах всіх рівнів з’являються фракції, що, у свою чергу, тягне за собою поняття партійної та фракційної дисципліни. За великим рахунком – це позитив, але, з іншого боку, часто бувають випадки, коли ти змушений підкоритися волі більшості. Звичайно, треба розуміти, що у кожній грі є свої правила. Але правила цієї гри часто спонукають депутатів, членів фракцій, йти на поступки і приймати рішення всупереч своїм переконанням.

– Які твої найближчі плани у статусі депутата?

– Безперечно, оскільки я молода людина, донедавна студент, то мене не можуть не цікавити питання дітей та молоді, молодіжної політики, молодіжного будівництва, кредитування, пільг для молодих сімей і т.п. Це надзвичайно серйозні і важливі питання, які вимагають серйозної уваги. Проте це буде не єдине, чому я збираюся приділяти свій час та увагу.

Я належу до категорії людей, які шукають в житті, в стосунках, в будь-якій діяльності баланс. Мені здається, що не можна йти в міськраду зі списком проблем, якими займатимешся і які збираєшся вирішити, а на інше не звертати уваги. Ужгород на сьогоднішній день має цілу низку невирішених проблем, а в певних питаннях - взагалі все кинуто напризволяще. Тут можна відмітити і проблему фізично та морально застарілої системи тепло- і водопостачання, невирішеність транспортної проблеми, стану доріг, облаштування скверів і паркових зон.

Старовинне місто Ужгород, з більш ніж тисячолітньою історією, втрачає свою історичну та архітектурну автентичність і привабливість через неконтрольовану забудову історичного центру. Список наболілих комунальних, соціальних, культурних питань, які на сьогодні потребують негайного вирішення можна продовжувати без кінця. Саме через це керівництво міста в аварійному режимі «затикає дірки» і не має часу зайнятись питаннями розвитку та благоустрою міста. На мій погляд, першочерговою задачею для мене і моїх колег по фракції та по сесійній залі є розробка і подальша реалізація стратегії розвитку міста Ужгорода, як ділового європейського міста та центру туризму.

– Глобальні плани на подальші 5 років діяльності...

– Не хочу відкривати карт і загадувати наперед. Одне скажу точно – я намагатимусь бути відповідальним за ту роботу, яку виконуватиму, за ті рішення, які буду приймати разом зі своїми колегами.

– Ти маєш досвід громадської роботи. Зокрема був одним із засновників „Фундації Регіональних Ініціатив” (3 роки з моменту створенні Ужгородської міської організації і до минулого року – її головою). Яка, на твій погляд, наразі роль громадських організацій у суспільно-політичному житті країни?

– На мою думку, на даний момент молодіжні громадські організації мінімально впливають на вирішення тих чи інших проблем. Причина? Ми лише наближаємося до створення громадянського суспільства, ідеалом якого є, коли громада впливає на процес прийняття рішень.

Кількість, якість і різноманітність (спектр діяльності) громадських організацій, які у нас з’являються свідчить про те, що громадські ініціативи з кожним роком набирають сили. Але говорити про те, що організації третього сектору вже зараз реально впливають на вирішення якихось важливих питань ще, на жаль, зарано. Завдання як нашої, так і інших громадських організацій бачу у підготовці молоді до реалій життя, щоб вона могла адекватно і ефективно реагувати на всі ті проблеми, які постають перед нашим суспільством, країною, областю, містом. У громадській організації молодь повинна проходити певний процес „соціалізації”.

Ми були свідками того, як громадські організації вплинули на політичні зміни у нашій державі. Але то була критична ситуація. У звичайних умовах громадські організації не діють так згуртовано і консолідовано, а тому вплив їх на владу та рішення, які вона приймає, мінімізований.

– Чи плануєш якусь співпрацю, координацію діяльності з МГО Закарпаття уже в ранзі депутата, і як саме? Чи підтримуватимеш певним чином молодіжний громадський рух?

– Вважаю, що одним з основних чинників формування мене як молодого політика була активна громадська робота. На даний момент я залишаюсь членом кількох громадських організацій («Фундація Регіональних Ініціатив», «Батьківщина молода» тощо) і активно співпрацюю з її членами. Плодом такої співпраці на сьогоднішній день є, приміром, підготовка Положення про порядок проведення конкурсу соціальних проектів у м. Ужгороді. У разі затвердження цього проекту у бюджеті міста будуть закладені кошти для реалізації цільових соціальних програм і проектів. Таким чином молодіжні громадські організації зможуть брати безпосередню участь у вирішенні різноманітних соціальних проблем міста, де можливе застосування механізму соціального партнерства. На стадії розробки ще кілька цікавих проектів.

– Як гадаєш, яка на сьогоднішній день основна проблема молодого покоління в нашій державі?

– Як і в попередні роки, основна проблема сучасної молоді – соціальна незахищеність. Молодій людині дуже важко ставати на ноги: отримати направлення на роботу після навчання – нереально, знайти більш-менш хорошу роботу, та ще й по спеціальності – теж справа нелегка, про придбання квартири я взагалі мовчу...

Та якщо говорити про громадську активність молоді, то за останні кілька років тут сталися певні позитивні зміни. Це не може не радувати. Щиро сподіваюся, що ця тенденція буде тільки позитивною!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати