Іван ПОПОВИЧ: "Ми фактично відкрили Україну"

— Сицилійці дуже зацікавилися нашим мистецтвом,— пригадує Іван Дмитрович. — Для них усе в нашій програмі було надзвичайно цікавим. Адже ми фактично першими відкривали для них нашу країну. Відбулася зустріч на високому рівні в парламенті цієї республіки. І там ми започаткували асоціацію “Сицилія — Україна”. Цю пропозицію підтримав президент Сицилії. Нині в Києві очікують з дружнім візитом делегацію звідти. Мені доручили очолити мистецьку сторінку цієї зустрічі.

— Окрім вас, хто ще представляв нашу країну?

— Із молодих виконавців — Лінара Османова і Соломійка Попович. Це дебют моєї доньки за кордоном. І, на думку тамтешніх мешканців, досить вдалий.

— Як вас приймали в Сицилії?

— Дуже добре. Прийом був щирим. Поселили нас на березі моря. Там восени ще тепло. Тож наші артисти ніжилися на сонці, купалися, відвідали місцеві музеї і, безперечно, ознайомилися з італійською кухнею. Відомо, макарони — це їхня коронна страва. Місцеві вина ми також скуштували. І вони здивували навіть мене, як кажуть, бувалого в бувальцях закарпатця, що добре на них знається. Ми жили недалеко від плантацій винограду і рано-вранці зривали по кілька гроно на десерт до сніданку, обіду і вечері. Виноград там надзвичайно смачний. А плантації не охороняються, як у нас. Рвати виноград туристам не забороняють. Головне, аби вони не зривали і не кидали зрілі плоди під ноги на землю.

— А з сицилійською мафією не довелося зустрітися?

— Одного разу ми вечеряли в ресторані і побачили, як за сусіднім столиком розмістилися справжнісінькі мафіозі. Такі само, як їх зображують у відомих кінофільмах. Вони були дуже колоритними. Я навіть захотів сфотографуватися з ними на згадку. Та перекладач сказав, що ми матимемо через це дуже великі проблеми. Бо, як виявилося, за сусіднім столиком справді вечеряла мафія.

— Для чого створили спільну асоціацію?

— Сицилійці хочуть запросити наших туристів і митців до себе в країну. Там надзвичайно цікаві місця і дуже теплі курорти. Фактично з вересня нині вони порожні. А для наших мешканців восени там ще дуже тепло. Отже, вони зможуть чудово відпочивати там навіть пізньої осені.

— Ви пішли з кафедри вокалу Естрадно-циркового коледжу. То це означає, що тепер вас більше не цікавить майбутнє нашої естради?

— Це не так. Я, справді, не керую кафедрою в коледжі, але це не означає, що я покинув своїх учнів. Нині я очолюю державну театрально-видовищну агенцію Міністерства культури і туризму України. До того ж маю авторську програму “Іван Попович і друзі”, де зі мною виступають молоді виконавці. Здається, не так давно я відкрив Павла Мрежука, а нині він уже відомий артист. А молода співачка Ганнуся Сингаєвська, котра нині на третьому курсі коледжу, завдяки моїй програмі вже стала відомою в усій Україні. Ось на зустріч до вас я привіз молодого співака Ростислава Кушину, доволі цікавого виконавця, котрого нещодавно також залучив до своєї програми. Ще в ній Володимир Рибчук, котрий випробував себе в “Шансі”, Маринка Солярова, Ольга Винокурова, Вікторія Саримсакова... Я часто кажу зі сцени: “Запам’ятайте це ім’я”. Усі виконавці гідні уваги. Нещодавно вони виступали у концерті в Житомирі, провели його на високому рівні. Шкода, що ми нині слухаємо непотріб по радіо, а справжні таланти залишаються поза увагою. Відкрити самородки і є однією з моїх місій. Так, у Закарпатті, на своїй батьківщині, я провів акцію “Земле моя” під девізом “Народні — для народу”. Приємно, що на Іршавщину з’їхалися сотні глядачів. Прибували з сусідніх сіл. Приходили й пішки. Вели з собою діточок від трьох до п’яти років, бабусь і дідусів. Цю акцію організувало Міністерство культури і туризму України. За що я дуже вдячний. Такі концерти конче необхідні в селах і маленьких містечках, про які нині забули.

Так само тепло зустрічали нас у глибинці під час акції на честь сто п’ятдесятиріччя від дня народження Івана Яковича Франка. У ній брали участь квартет “Гетьман”, народні і заслужені артисти України. Виявилося, що це дуже потрібно людям. Адже Франко — друга після Шевченка людина, котру визнав світ. Міністр культури і туризму України Ігор Ліховий особисто опікувався цією програмою.

— Чому не знімаєте продовження вечорниць?

— Сподіваюся, що скоро відновлю ці зустрічі на телебаченні. Нині повернувся в уряд Дмитро Табачник. Коли ми знімали програму на Івано-Франківщині, він був присутнім і зазначив, що це потрібна для народу акція, адже вона зберігає народні традиції. Гадаю, нині він підтримає нас у прагненні відновити проект і повернути його на голубий екран. Немає значення, який то буде канал: комерційний чи державний. Хочу трохи змінити проект, додавши до нього не лише фольк, а й сучасні твори. Нещодавно їхав з Одеси і дуже здивувався, коли до мене підійшли люди із запитанням: чи побачимо ми ще ваші вечорниці по телебаченню.

— До слова, а чи побачимо ми ваші сольні концерти?

— Певне, що так. Але найближчим часом ми з Ганнусею Сингаєвською їдемо до Бразилії на карнавал і на міжнародний фестиваль.

— Везете щось нове зі своїх пісень?

— Останнім часом у мене в репертуарі з’явилося багато лірики. Нещодавно з-під пера вийшла “Осінь”, збираюся відзняти одноіменний кліп. А ще режисер Володимир Кметик запросив мене на озвучення мультфільму по казці Івана Франка “Лис Микита”. Це мій дебют у мультиках. Я озвучив Півня і Кота. Кажуть, досить колоритно. Ось тільки мого голосу там майже ніхто не пізнає.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати