4 хв. 15 секунд... Саме стільки тривала розмова зі Святославом Вакарчуком. 4 хв. 15 секунд — це час репетиції, яка проходила в стінах драмтеатру без участі власне автора проекту.... 4 хв. 15 секунд — саме стільки часу вдалося вкрасти від фронтмена гурту «Океан Ельзи», екс-нардепа та й загалом особистості, прихильниками творчості якого є чимало українців. У понеділок Святослав Вакарчук разом зі своєю командою в Ужгороді презентував новий проект «Вночі». Це єдиний концерт, який запланований до кінця року в Україні. До цього оцінити творіння Вакарчука мали змогу лише запрошені гості на закриту презентацію в Києві, 4 грудня. На думку Святослава, зробити концерт в Ужгороді після довгої перерви — справедливо. «Я сподіваюся, що закарпатці сприймуть це як подарунок», — зазначив він. Про що вдалося поговорити за ці символічні 4 хв. 15 секунд, читайте у бліц-інтерв’ю.
— Святославе, як взагалі народилася ідея створити сольник?
— Спочатку це не була ідея створити сольний проект, більше того, я б не називав його сольним, він названий моїм іменем лише тому, що я його ініціював, придумав і втілив у життя ті плани, які виношував у голові. Але до роботи над «Вночі» було залучено багато музикантів, більшість з яких ви зараз можете бачити позаду мене (розмова відбувалася на сцені під час репетиції. — прим. Авт.). Ідея народилася, мабуть, бо з’явилося бажання розширити свої музичні горизонти, музичні інтереси.
— Ти називаєш цей проект експериментальним, в чому полягає експеримент?
— Безумовно, це експеримент, адже група, яка все життя творила рок-музику, вирішила щось змінити і створити музику, яка є нова як для слухачів, так і для самих музикантів.
— Чи можна вже зробити якісь висновки з проробленої роботи?
— Публіка буде робити висновки. Я можу сказати лише те, що, на мою думку, нам вдалося розширити власні можливості у створенні нової для нас музики. Мені здається, що завдання творчих людей, сьогодні полягає не стільки в тому, щоб задовольняти смаки людей, а й показувати щось нове, відчиняти нові двері.
— Після твоєї презентації проекту «Вночі» в Києві, деякі присутні, зокрема Савик Шустер, відзначали, що ти значно «подорослішав». Як прокоментуєш такі відгуки?
— Ну якщо мене хтось рік або два не бачив, то дійсно може сказати, що я подорослішав, якби тебе не бачили стільки часу, то сказали б те саме.
— Якщо трохи відійти від нового вашого доробку: Святославе, як ставишся до того, що, згідно з навчальною програмою, тебе вивчатимуть учні у школах?
— Я до цього ставлюся спокійно. З одного боку, мені це дуже приємно, з іншого, вважаю, що перейматися такими речами серйозно — не варто. Я не прокидаюся зранку з думкою про те, що нашу творчість вивчають у підручниках. Однак мені здається, що чим більше українських імен будуть вивчатися в українських школах, тим буде краще. На своїх власних іменах будемо краще вчитися любити і поважати своє — це абсолютно нормально.
— І насамкінець, як ти ставишся до того, що твоє ім’я фігурує на всіх сайтах знайомств на кшталт «однокласників», «вконтакте»?
— Це соціальні мережі. ...Хай пишуть, я ж не можу приватизувати право на написання ім’я та прізвища «Святослав Вакарчук». Єдине, що можу стверджувати, я особисто цими чатами не користуюся.