Йосип живе з матір'ю, бабусею та дідусем. Його улюблені заняття - читання пізнавальних книг просвіті Всесвіт, історичні телепередачі, гра у шашки, малювання та робота за комп'ютером. І все це він робить за допомогою ніг.
Йосип - перша дитина Марії і Йосипа Паппів. Народився хлопчик у 1987 році хоч і передчасно на три тижні, зате виглядав цілком здоровою дитиною. Дивну поведінку батьки помітили через місяць, коли Йосипа виписали додому: дитина незвично стискала кулачки і притискала руки до грудей, зіниці очей западали. Хоча у картці новонародженого нічого особливого не відзначалося, та й лікарі ні про що не попереджали, батьки поспішили з дитиною до медиків.
«Поки син знаходився у відділенні для недоношених немовлят - поводився, які всі діти. Як тільки нас відпустили додому, його почало паралізувати. Лікарі припускали, що у Йосипа - дитячий церебральний параліч (ДЦП). Але у приватній розмові лікар, яка приймала пологи, випадково прохопилася, що від одномісячного сина взяли пункцію. Оскільки він народився недоношеним, вирішили перевірити, чи здоровий. Певно, процедура не вдалася і в Йосипа спаралізувало руки. Пізніше та лікарка виїхала на постійне місце проживання до Німеччини», -пригадує мама хлопця Марія Імрівна.
Самостійно сидіти Йосип почав у неповний рік, а ходити - у три роки. Тоді ж родину покинув батько Йосипа: чоловік не міг змиритися з долею сина. Марія дуже багато їздила із хлопчиком по різних інститутах, лікарнях, санаторіях. Після чергового лікування в одеському санаторії Йосип почав робити перші кроки.
«Незважаючи на хворобу, син завжди посміхався: був у дитинстві дуже життєрадісним. Ніколи не вередував, у спілкуванні був як дорослий», - каже жінка.
Коли хлопчикувиповнилося сім років, Марія написала заяву до школи і щодня до хлоп-ця приходили вчителі. Йосип вивчив удома математику, українську мову, зарубіжну та українську літературу, фізику,
геометрію, інші шкільні предмети. За одинадцять років пройшов увесь курс середньої освіти. Але атестат про закінчення школи хлопцю не видали, бо через ваду рук він не може писати.
Коли трішки підріс, щоб послужитися собі, Йосип почав використовувати ноги. Спочатку гортав пальцями ніг сторінки книг, потім навчився тримати в пальцях олівець, ручку, пересував шашки по дошці, потирав ногами очі, обличчя. Пізніше так звик, що спробував не тільки тримати ногою олівець, але й малювати ним. В більшості хлопець малює графічним, а інколи й кольоровими олівцями.
«Сину подобається зображати тварин, казкових героїв, квіти. Недавно намалював Мукачівський замок. Малює не щодня, а лише тоді, коли
приходить натхнення. Зображаєте, що бачитьпо телевізору, у книгах. Адже Йосип обожнює дивитися телепередачі протваринний і рослинний світ, космос, любить читати книги на такужтематику, а також Біблію», - каже мама Йосипа.
Ще хлопцеві подобається гратиушашки. З усіх його знайомих і друзів ще ніхто не зміг його обіграти. А нещодавно Йосип прочитав оголошення, що в Мукачеві проводяться змагання по шашках і попросився туди.
«Коли сів грати, то обіграв трьох знавців шашок», - радіє за сина Марія Імрівна.
Розмовляє хлопець важко. Через параліч його горло часто стискають спазми, западають на хребті диски. А це -невиліковний процес, який затруднює рух, ускладнює здоров'я. Єдиний порятунок - спеціальна медична дошка, яка буде видовжувати хребет юнака. Але вона поки, на жаль, не по кишені для мами Йосипа.
Минулого року Марія Імрівна придбала в кредит для сина комп'ютер. Йосип навчився не тільки друкувати текст, але й встановлювати програми, усувати недоліки. Сама ж Марія Імрівна звільнилася з роботи, щоб доглядати за сином. Від держави отримує за це... 10 гривень, син одержує інвалідну пенсію в 700 гривень. Рятує сім'юте, щоживугьусе-лі і мають змогу вирощувати для себе овочі і фрукти, тримають порося та козу. Дещо допомагають батьки-пенсіо-нери Марії.
Йосип каже, що має багато мрій. Одна з найбільших - по-трапити в паралімпійську збірну України з футболу.