Мінеральні води курорту відомі ще з XVI століття по всій Європі, тут одними з перших їх почали розливати й експортувати. Перша оздоровниця на базі Полянського родовища мінеральних вод карбонатного типу (Поляна-Купель) була побудована наприкінці ХІХ ст. Потім курорт поступово розширявся. У 1946 році тут було відкрито санаторій «Поляна» на 500 місць.
У 1964 році відкрили базовий гастроентерологічний санаторій «Сонячне Закарпаття» на 650 місць. Тут оздоровлювалися люди з усіх куточків Радянського Союзу, які мали проблеми травного тракту, обміну речовин, системи сечовиділення. Дехто приїжджав просто відпочити у затишній курортній зоні, помилуватися мальовничими карпатськими краєвидами. Упродовж останніх років на території курортної зони розпочалось масове будівництво нових пансіонатів, готельно-ресторанних комплексів, котеджів. Воно триває до цих пір і, судячи з усього, найближчим часом тут нічого не зміниться на краще. Курортники скаржаться на незручності, але їх ніхто не чує.
- Курортну зону «Поляна», в минулому красиву і затишну, перетворили на хаотичний київський квартал, - обурюється 55-річна киянка Тамара Василівна. Жінка працює головним бухгалтером одного зі столичних підприємств. – Тут оздоровлюю шлунок упродовж 30-ти років. Приїжджаю кожні два роки за рахунок профспілкової путівки. Якщо раніше поверталася додому з хорошим настроєм, бадьорою, то тепер – знервованою. Оцей цілодобовий гул машин, самоскидів, ревіння бульдозерів діє на нервову систему, та так, що змушена приймати заспокійливі пігулки. Про забруднення території годі говорити. У дощову погоду на процедури беру змінне взуття. Поки дійду зі спального корпусу до водооздоровниці, то вся в болоті.
72-річний лікар-гастроентеролог пансіонату для податківців «Сонячна Поляна» Михайло Завадяк упродовж 22 років працював заступником головного лікаря по медичній частині санаторію «Сонячне Закарпаття». Про нинішній стан курорту «Поляна» говорить з болем у серці:
- У 1974 році був переведений сюди на роботу з санаторію «Синяк». Спеціально ходив на гору Лиса, там знаходив молоді самосіви сосни, викопував їх, приносив і садив на території курорту. Хотів, аби тут було гарно, був добрий мікроклімат. У 90-х роках інтенсивно почали зводити нові корпуси. Багаторічні дерева наймані працівники обмотали тросами, викопали екскаваторами. За цією картиною байдуже спостерігати не міг. Підійшов до робітників.
Вони мене заспокоїли, казали, що пересаджуватимуть дерева. Але.. всі дерева посохли. Курорт повністю спохаблено. До того ж відбувається велике навантаження на природу, рекреаційну зону. Деякі корпуси побудовано у таких місцях, де при великих повенях усе затоплюється. За моєї пам’яті через штучне озеро тричі текла вода, і все довкола плавало. Востаннє – у 2001 році. Не дотримуються елементарні гігієнічні норми щодо орієнтації природного освітлення приміщень – можна плюнути з вікна одного корпусу в інший.
Михайло Іванович каже, що забудова курорту триватиме й надалі, бо з цього мають зиск усі.
- Київські бізнесмени, олігархи для вирішення власних питань дають хабарі голові сільради, архітектору, дозвільним та контролюючим органам. Інакше як зрозуміти таке хаотичне будівництво на території курортної зони? – розводить руками. – Мав бути генеральний план розвитку курорту. А то кожен бере собі кусок землі і на тому куску як хоче, так і будує. Ніхто не враховує обмежені запаси мінеральної води «Поляна квасова», нестачу прісної води, малу потужність очисних споруд та інші фактори.
Щоб мати відношення до популярних санаторіїв з традиціями, таких, як «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка Полонини», господарі новобудов використовують їхні назви, які стали брендами. На фасадах будівель чи поруч них є вивіски із назвами: «Сонячна Поляна», «Сонячна Долина», «Квітка Закарпаття», «Купіль», «Славута – Закарпаття».
- Скоро не тільки для будов простору не залишиться, але і для назв. Можна очікувати, що назву «Полянська Квітка Сонячного Закарпаття» дістане черговий корпус, - іронізує пан Завадяк.