За однією з версій, закарпатські буйволи є нащадками тих тварин, які відбились від стад монголо-татарів. Особливо буйволам припали до душі наші болота та рослинність. За іншою версією, буйволів завезли з Болгарії або Румунії. Те, що закарпатські буйволи належать до одомашнених тварин, - факт безперечний. Вони не тільки дають молоко, м'ясо, шкіру, але й завжди служили закарпатському селянину як чудова тяглова сила. Причому краще за волів. Вони надзвичайно витривалі й живуть до п'ятдесяти, а продуктивні - до сорока п'яти років. Тоді як корова відповідно - до вісімнадцяти й чотирнадцяти. Буйволи - всеїдні й невибагливі. Іще один плюс - буйволи майже ніколи не хворіють і їм вакцинація не потрібна. Та найбільше цих тварин цінують за добре молоко: 9% жирності та приємний м'який смак. Однак зараз із популяцією буйволів на Закарпатті проблеми - вона невпинно скорочується. Свого часу сільське стадо Кирчева налічувало майже чотири сотні голів. Нині ж цих тварин у селі 15, і серед них - лише один буйвол.