Після закінчення Чорнотисівської середньої школи навчався на біологічному факультеті УжДУ, який закінчив у 1953 році.
Тут виявив неабиякий потяг до дослідницької роботи, готувався до вступу в аспірантуру. Відразу ж після отримання диплома біолога успішно склав екзамени в аспірантуру на біофак УжДУ. Однак в аспірантуру, на диво всім, його не зараховують через те, що його батько був колись заможним селянином, мав землю, коней, корів, а тому обком не дав згоди на зарахування «сина ґазди» в аспірантуру.
Ось так у радянські часи вирішувалася доля перспективних науковців. До речі, у скрутному 1950 році «син ґазди» не мав права жити і в студентському гуртожитку. Михайлові нічого не залишалось, як іти учителем біології у сільську Ставненську школу. Він продовжував мріяти і готуватись до подальшого навчання і наукової праці. Влітку їде до Києва в НДІ фізіології ім.академіка О.Богомольця, де йому поталанило потрапити на співбесіду до всесвітньо відомого вченого - академіка Д.Воронцова, який запросив його на вступні іспити в аспірантуру. Михайло Шуба успішно складає їх і стає аспірантом закладу, в якому в різний час працювали відомі науковці - академіки О.Богомолець, М.Стражеско, В.Філатов, М.Сиротинін, Г.Фольберта інші.
Молодий аспірант поринає в наукову роботу, досліджує нервові і м'язові клітини, природу електрогенезу. В1958 році успішно захищає кандидатську дисертацію, присвячену вивченню нервової регуляції судинного тонусу. А далі - плідна науково-пошукова робота, виступи на симпозіумах і конференціях удома і за рубежем, наукові статті у фізіологічних та біофізичних журналах.
Підсумок праці - докторська дисертація в 1967 році на тему: «Електрофізичні властивості гладеньких м'язів». У 1975 році він цілий рік працює у всесвітньо відомому Оксфордському університеті в Англії.
Після смерті його наставника, академіка Д.Воронцова, М.Шуба очолює один із провідних відділів НДІ - відділ нервово-м'язової фізіології. Під його керівництвом тут досліджують електричні властивості ряду гладких м'язів, іонні мембрани, синапси. Зроблено цілий ряд відомих у світі наукових відкриттів, зокрема - встановлено існування електричного зв'язку між гладко-м'язовими клітинами, що дало можливість пояснити ряд фізіологічних і біофізичних властивостей цих м'язів і виробити найбільш адекватні електрофізичні методи їх досліджень. Учений створив оригінальну концепцію природи судинного тонусу - основи формування кров'яного тиску.
Нині вчені багатьох країн, які співпрацювали з академіком Шубою, у своїх дослідженнях спираються на його наукові відкриття. Перу українського академіка належать сотні наукових статей, опублікованих у вітчизняних та зарубіжних журналах, монографії, підручники та методичні розробки. Він був учасником і керівником ряду міжнародних симпозіумів, конференцій, семінарів і зустрічей учених ФРН, Голландії, Англії, США, Угорщини, колишньої Чехословаччини та інших країн світу.
Михайло Федорович знаний в Україні і за рубежем і як прекрасний педагог-професор. У 1990 році він читав лекції у Нью-Иоркському університеті. В останній час очолював кафедру біофізики в Київському університеті ім.Т.Шевченка та завідував відділом в Інституті фізіології ім.О.Богомольця АН України. Під його керівництвом десятки молодих учених захистили кандидатські і докторські дисертації, а багато його учнів успішно працюють і стажуються у вузах інших країн.
Будучи вченим із світовим іменем, він залишався винятково скромним і прив'язаним усім серцем до батьківської оселі, рідного краю, щороку приїздив у рідне село Сасово. А коли ще жили його батьки, під час відпустки допомагав їм по господарству.
Михайло Федорович успадкував від своїх батьків хліборобську працьовитість, яку переніс і в науку. Це дало йому можливість славно увійти в храм світової науки під керівництвом щедрого наставника академіка Д. Воронцова. На цьому шляху були і болісні втрати. Досить нагадати, що під час його напруженої наукової роботи померла дружина, яка залишила йому прекрасний подарунок - двох дітей-школяриків, яких він сам вивів у люди. До речі, нині син Слава - доктор наук, а донька Леся студіювала медицину на звання магістра в Канаді.
У 1993 році було опубліковано Указ Президента України про нагородження провідних вчених Державними преміями України за особливі здобутки в галузі науки і техніки. Серед них було названо й дійсного члена НАН України, нашого земляка Михайла Шубу, наукові здобутки якого з біофізики широко відомі.
Помер М.Шуба торік 22 березня, похований у Києві.