У 2005 році сільська рада купує під дитячий садок недобудований приватний будинок, але в дуже незручному місці, без комунікацій, без місця під ігровий майданчик. А найбільше непокоїть громадян, що впритул до цієї будівлі проходить високовольтна лінія. Коштував будинок теж немало - 185 тисяч гривень. Та минуло вже два роки, а зрушень у сторону будівництва та облаштування садка - жодних. Тим часом у обох селах проживає багато дітей, яких батьки у будні не мають з ким залишити.
За сім років головування І. Шародій при бюджеті села в мільйон гривень (оскільки на території сільради діютьтри потужні підприємства) не спромігся побудувати те, що так потрібно двом селам. Тож матері дітей не бачать іншого виходу, як узяти своїх малюків за руки і привести в кабінет сільського голови, Іншого варіанту в них просто немає.
Можна писати й про інші проблеми. У Горбках, наприклад, селяни носять воду до будинків коромислами за 300—400 метрів, у селі немає закладу культури, викликати службу екстрену не можливо, бо відсутній телефонний зв'язок, немає у селі бібліотеки, дорога розбита і потребує капітального ремонту, школа без їдальні. Тож проблем у селі вистачає. А І. Шародій тим часом й у вус не дує, а тільки посміхається.