Ми побували в обласному лікувально-фізкультурному диспансері, аби з'ясувати, наскільки проблеми зі здоров'ям є вирішальними у долі спортсменів. На перший погляд обласний лікувально-фізкультурний диспансер нічим не відрізняється від будь-якого іншого медичного закладу: та ж картотека, кабінети консультування, антропометрії, фізіотерапії, масажу тощо. «За особами, у котрих стиль життя пов'язаний із систематичними навантаженнями, потрібен особливий нагляд, — розпочинає розмову головний лікар лікувально-фізкультурного диспансеру Андрій Шип. — Тому ними займаються фахівці, які можуть провести специфічне обстеження й абсолютно точно оцінити стан організму на тлі постійних фізичних навантажень».
Серед тих, ким опікуються у центрі спортивної медицини, і гравці ВК «Закарпаття-ЗакДУ», ГК «Карпати», ФК «Закарпаття». «Обов'язкове обстеження проводимо двічі на рік, — продовжує Андрій Юрійович. — А от, приміром, боксерів і кікбоксерів оглядаємо кожні три місяці — вид спорту змушує». До слова, тих пацієнтів, кому після огляду в диспансері дозволено й далі продовжувати звичний спосіб, сягає понад 90 відсотків. Та, на жаль, зі слів Андрія Шипа, навіть з тих десяти процентів, котрим поставлено негативний діагноз, не всі дослухаються до порад лікарів.
Медперсонал диспансеру відзначається специфікою своєї роботи з пацієнтами. Приміром, у футболістів найчастіше виникають проблеми з ногами. Це можна сказати і про гандболістів та волейболістів. Правда, вони через специфіку видів спорту часто потерпають і від пошкодження рук. А от хто поза конкуренцією за кількістю травм, то це боксери і кікбоксери.
Наостанок Андрій Шип не оминув і проблеми медзакладу — він тулиться в невеликому приміщенні. Як основну — виділив відсутність сучасного діагностичного обладнання. А з тим застарілим чи зможе спортивна медицина рухатися на рівні з сучасним спортом?— подумалось. Виходить: кульгає не тільки спорт, а і його тили.