Озеро Синевір на фото виглядає більшим, пересвідчилися тернополяни

З Ізок ми повернулися у с. Сойми, а звідти попрямували на Міжгір'я. Оглядаючи краєвиди,  добралися до поста на межі національного парку «Синевір». Сплативши за проїзд, рушили до с. Синевір. Шлях «зміївся» поруч із річкою Тереблею. Там ми вперше побачили спеціальні місця, де можна було викинути сміття, а також помітили «будиночки» із написом «Чиста джерельна вода. Пийте на здоров’я».

- Навіть за дорогою важко стежити, - зауважив водій. - Весь час хочеться дивитися у вікно. Яка хмарка зачепилася за вершину гори... Мрія художника!

Долаємо останній спуск і «впираємося» в стоянку для авто. Там, де починається підйом у гори, - ще один пост.

- Мало, - скаржиться чоловік в уніформі, коли ми даємо йому «десятку». - Вас в авто — двоє дорослих і ще школяр...

Сплативши 15 грн, отримали квитанцію і — вперед! Оскільки озеро Синевір з острівцем посередині з висоти схоже на око, тож його ще називають «Морським оком». Виявилося, що обійти його навколо спеціальною доріжкою можна за півгодини.

- Озеро утворилося на висоті 989 м над рівнем моря в післяльодовиковий період, - чуємо пояснення екскурсовода, який супроводжує компанію чехів. - Улоговина заповнилася водою трьох гірських струмків. Розмір озера та глибина змінюються залежно від кількості опадів. Середня площа водойми – 4-5 га, глибина - 8-10 м. У найглибшій точці – 22 м.

У зеленуватій холодній воді мальки форелі «злітаються» на все, що кидають з берега туристи.

У парку водяться олень, козуля, дикий кабан, вовк, куниця, рись, навіть ведмідь. Із птахів – глухар, дятел, канюк та ін. Там щедро родить ожина, чорниця, брусниця, малина, суниця.

Недалеко від озера, на Чорній Ріці, розташований унікальний музей лісу і сплаву. На його території є колиба, стайня, майстерня, жолоби, за допомогою яких спускали схилами деревину, а також інша старовина. Там представлена колекція сокир сплавників лісу: барти, планкачи, чухлі, манарини, а ще - предмети одягу, точильне каміння, свердла й ін. Окрім того, найбільш виразним пам'ятником духовної культури місцевого населення є дерев'яна церква св. Духа у с. Колочава-горб. Її збудував у 1795 р. майстер Ференц Текка.

ЦікавоВесь Карпатський край повниться легендами, причому здебільшого про нещасливе кохання. Про Синевір теж склали легенду. Жили собі дівчина Синь і хлопець Вір. Кохали вони одне одного, проте батько дівчини був проти шлюбу. На вимогу батька хлопця вбили, а дівчина від горя наплакала ціле озеро, яке й назвали Синевір. У пам'ять про це біля озера встановилим статуї, неначе пам’ятники, Сині та Віру.