Із початку 2008-го в селищі поблизу водойм утворилося п’ять карстових вирв. Позаторік власникам санаторіїв заборонили надавати туристичні послуги. Але бази відпочинку працюють.
— Минулого року ми аналізували рівень небезпеки в Солотвино. А коли поїхали, за півгодини на тому місці провалилася земля, — розповідає Іван Левкулич із обласного управління МНС. — Купатися в солоних озерах небезпечно. Та люди не вірять.
— Хоч купатися і небезпечно, але я все одно сюди й далі приїздитиму, — каже Надія Шандурська. — Я спускаюся в шахту з сіллю. Натираюся лікувальними грязями, вони витягують остеохондроз. Після такого відпочинку вісім місяців не відчуваю болю в суглобах та в попереку. Тут добре лікується псоріаз, легко загоюються рани.
— Але хочеться кращого сервісу, — долучається Вікторія Кацявіна. — Хоча, правду кажучи, більше думаю про здоров’я, тому на умови й не зважаю. Говорять, що тут провалюється земля, але мені треба підліковуватися.
Солені озера утворилися в середині 1950-х минулого століття в урочищі Затон на місці соляних шахт Кунігунди, Ніколая і Крістіни. Концентрація солі у воді — до 200 г на літр. Берег і дно вкриті лікувальними грязями. Температура води упродовж року не опускається нижче +17°С.
У селищі відпочивальникам пропонують 3–5-місні дерев’яні будинки від 150 до 250 грн за добу. За 20–50 грн можна винайняти ліжкомісце в сільській хаті. Відпочивальників чекають на зупинці. Щойно зупиняється рейсовий автобус із Ужгорода чи Івано-Франківська — румунки навперебій пропонують житло. Часто умови проживання, про які розповідають, виявляються гіршими. Замість душу — зливна діжка, господині вимагають економити газ.
На туристичний бум чекають у липні. Оренда будинку для багатьох — єдиний спосіб заробити. У середньому це кілька тисяч гривень.
— У прошлому році туристів залякали вирвами, і тепер їх приїздить менше, ніж ще років три-п’ять тому, — ділиться місцева жителька Олена Продан.