Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада

Незабаром на полонині Руна можуть побудувати 30 вітряків. Це, практично, уся її платоподібна вершина. І хоча місцеві категорично проти, а екологи та природоохоронці застерігають від втручання у хребет, звідки беруть початок потоки і річки Перечинщини, місцева, обласна і центральна влада, підігруючи заїжджому бізнесу, з усіх сил проштовхують будівництво. Часто, грубо порушуючи законодавство.

Не зважаючи на те, що громадське обговорення провели лише для детального плану територій (ДПТ – ред.) урочища «Полонина Руна» та звіту про стратегічну екологічну оцінку (СЕО – ред.) даної містобудівної документації і попереду ще процедура з оцінки впливу на довкілля (ОВД – ред.) та отримання дозволу на будівництво, ризики, що цю процедуру, як і попередню, «порішають» чи розпочнуть роботи без дозволів, – дуже високі. Для Закарпаття подібне вже стало нормою.

Будувати ВЕС на Руні планує ТОВ «Френдлі Віндтехнолоджі», що входить до групи компаній ТОВ «УК «Вітряні парки України». Ця бізнес-група пов’язана є краматорським екснардепом Максимом Єфімовим та Едуардом Мкртчаном – сином Олега Мкртчана, колишнього гендиректора корпорації «Індустріальний союз Донбасу», котрий відбуває строк за шахрайство у російській в’язниці.

Крім Руни Максимов та Мкртчан для своїх вітряків обрали Вододільний хребет, вершину Лютянська Голиця у Полонинському хребті та середньогір’я біля Нижніх Воріт, на межі Закарпатської і Львівської областей. У січні цього року тут поставили перший вітряк і, одразу ж, попри відмову Міндовкілля, розпочали встановлення другого.

Будівництво цих сотні вітряків, яке може відбуватись з грубими процедурними порушеннями, без дозволів та проти волі тисячі громадян, профінансує державний «Ощадбанк» з кредитів, наданих ЄБРР на розвиток кредитної лінії українського банку, включно з інвестиціями у розвиток «зелених» технологій.

Як у Тур’є-Реметах «порішали» громадські слухання

6 лютого цього року у Тур’є-Реметівській громаді провели громадські слухання «Детального плану територій урочища «Полонина Руна»» та звіту про стратегічну екологічну оцінку цього ДПТ. Попри те, що сільрада організувала обговорення у робочий день та робочий час, сільський клуб був заповнений мешканцями громади.

Три з половиною години тривали гарячі обговорення дуже багатьох питань: потреби у інвестиціях та розвитку, природної цінності полонини Руна, користі та школи від вітряків у принципі, визначали хто «за», а хто «проти». У цій «говорильні» організатори майстерно ігнорували головну ціль зібрання – обговорення детального плану територій та звіту про стратегічну екологічну оцінку. Ці документи навіть не показали учасникам громадських слухань, про що присутні неодноразово наголошували під час заходу.

Загалом, як відбувались громадські слухання у Тур’ї Реметах, можна побачити на «сирому» відеозапису ТУТ.

Почути від авторів обговорюваних документів чи інвестора (на слуханнях був присутнім директор ТОВ «Френдлі Віндтехнолоджі» Владислав Єременко – ред.) про ризики будівництва вітряків, заходи з мінімізації негативного впливу на довкілля, заходи з компенсації чи альтернативне місце розміщення ВЕС, а також дізнатися його графічні деталі – теж не вдалося. Вже згодом виявилося, що альтернативу ніхто не розглядає, а графічні матеріали, зокрема транспортну схему, не показали, ймовірно, щоб відстрочити ще більше невдоволення присутніх – одну з доріг для виїзду будівельної техніки на полонину і вивозу туди обладнання зібрались прокладати через заказник загальнодержавного значення «Тур'є Полянський».

Процедура громадського обговорення для сільської ради та інвестора, фактично, провалилась. Однак, голова громади Надія Девіцька узялась «рятувати» ситуацію і запропонувала сформувати із присутніх на заході погоджувальну раду. За її ідеєю ця рада мала б розглянути критичні зауваження до детального плану території з додатками, зокрема і звіту про СЕО, та дійти згоди. Все було б логічно і по закону, якби не одне вагоме «але»: на громадських слуханнях не дискутувався жоден із пунктів зауважень.

Через понад місяць виконком Тур’є-Реметівської сільради сформував і затвердив склад погоджувальної ради, представників якої від громадськості на громадських слуханнях, як того вимагає закон, не обирали. Із загального списку бажаючих увійти до погоджувальної ради від громадськості, а таких на слуханнях виявилося 27 осіб, виконком затвердив лише прихильників вітряків. Тих з громадкості, хто подавав свої зауваження або виступає проти вітряків – проігнорували. 

Скріншот частини ст. 21 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо створення погоджувальної ради

Враховуючи процедурні порушення 6 лютого, а також порушений принцип формування погоджувальної ради, можна вважати, що громадські слухання «Детального плану територій урочища «Полонина Руна»» та звіту СЕО до ДПТ – не відбулися. Крапку у цьому питання мають поставити сільські депутати, підтримавши або не підтримавши пропонований детальний план розміщення 30-ти вітряків голосуванням.

Варто додати, що вітряків на вершині полонини Руни в Закарпатті є сильне політичне лобі – це народний депутат Роберт Горват, уродженець Тур’є Реметів. Голова громади Надія Девіцька приходиться йому свахою. Тому громаді, насамперед працевлаштованим у комунальних закладах та сільським депутатам-противникам вітряків, тут справді важко.

^{Зіпсовані рекламні борди «УК «Вітропарки України» перед громадськими слуханнями, Тур’ї Ремети}

«Сліпі» лісівники і Червона книга

Тим часом "порішати" для бізнесу Єфімова і Мкртчана намагаються також лісівники.

Під будівництво другої черги ВЕС на Руні інвестору треба значно розширити існуючу лісову дорогу у заказнику загальнодержавного значення «Тур'є Полянський», що у межах філії «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України» від сіл Полянська Гута до Липовця. Про плани провести у заказнику рубку екоактивістам стало відомо одразу після громадських слухань.

Ужгородські лісівники більш обережні ніж їхні свалявські колеги, у яких під вітряки на Вододільному хребті прорили дорогу у заказнику «Привододільний», а тому звернулись у Міндовкілля за погодженням лімітів.

^{Дорога у заказнику «Тур'є Полянський», які планують розширити для будівництва ВЕС}

У поданому лісівниками пакеті документів йшлося, що дерева у заказнику обабіч дороги є аварійно-небезпечними, поламаними вітром і похиленими в бік дороги. На думку лісівників, вони загрожують життю і здоров’ю працівників, заважають проїзду службової техніки, а тому їх треба зрубати. Також лісівники переконували: там, де планують ці рубки, немає видів рослин, занесених до Червоної книги України.

Однак, подана у Міндовкілля інформація філією «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України» не відповідає дійсності: дерева у заказнику здорові, а у місцях планованих рубок ростуть ранньоквітучі червонокнижні квіти. Відповідно, закон зобов’язує лісівників охороняти їх, створюючи довкола цих локацій охоронні зони, а не нищити. Це показала екологиня Оксана Станкевич-Волосянчук з громадської організації «Екосфера». Науковиця промоніторила відведені під рубку ділянки.

Після звернення екологині до Міндовкілля, у відомстві назвали «недостовірними» дані ужгородських лісівників з поданого пакету документів на затвердження лімітів, а також доручили Держекоінспекції у Закарпатській області взяти під контроль ситуацію у заказнику.

^{Червонокнижні рослини у заказнику «Тур'є Полянський», 18 березня 2024 року}

^{Відповідь Міндовкілля на звернення ГО «Екосфера» від 22 березня 2024 року}

Лобізм олігархічного бізнесу з Народної, 4

Не відстає від Тур’є-Полянської громади і лісівників також влада Закарпаття.

Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита бачить майбутнє області з вітряками на полонинах та каскадами малими ГЕС на гірських річках. Наразі ці масштабні і шкідливі для природи Закарпаття проєкти суперечать Схемі планування території Закарпаття та містобудівній документації районів, але, невдовзі, ситуація може змінитись на користь прихильників індустріалізації. І хоча Микита заявляв, що «на громадських слуханнях громада має зібратися і вирішити, як вони хочуть далі жити і чим займатися», приклад Тур’ї Реметів показав, що за громаду все «порішають».

Голова ОВА став ініціатором внесення змін до Схеми планування території Закарпатської області – це головний містобудівний документ області. Ініціативу підтримала чергова сесія Закарпатської обласної ради (файл «Поіменні голосування пленарного засідання чотирнадцятої сесії – ред.), чим депутати запустили процес розробки та внесення змін до Схеми планування території Закарпатської області 2013 року (проєкт рішення і пояснювальна записка до нього під №1 – ред.).

Також на тій же сесій обласна рада зробила ще один «подарунок» для Єфімова-Мкртчана і відмінила своє рішення 2007 року, яким погоджувала на полонині Руні гірськолижний курорт ТОВ «СТС». Дане питання обласна рада розглядати не планувала. Однак, після звернення голови Тур’є-Реметівської громади Надії Девіцької з цим проханням до постійної екологічної комісії облради, ця ж комісія внесла питання на голосування.

Директором «СТС» є голова Федерації роботодавців Закарпаття Володимир Панов. Кілька років тому Надія Девіцька у його інтересах втручалась у процес голосування облрадою за надання статусу пам’ятки природи пралісам під Руною, тому що ПЗФ «конфліктував» із землею, яка у власності чи якою користується ТОВ «СТС». А тепер Девіцька, фактично, «кинула» Володимира Панова, усунувши ТОВ «СТС» як перешкоду, незадоволену проєктом потенційної ВЕС на Руні: енергетичний бізнес Єфімова-Мкртчана у своєму ДПТ для полонини Руної не врахував інтереси ТОВ «СТС», звівши можливість далі розвивати туризм і рекреацію на полонині до нуля.

Шанс для влади і людей

Сьогодні влада області тримає у своїх руках «карт-бланш». Обласна військова адміністрація і Закарпатська обласна рада можуть напрацювати і затвердити зміни у Схемі планування території так, що рекреаційне Закарпаття перетвориться на напів руїну, бо «індустріальні апетити» деяких місцевих політиків і підприємців-релокантів є більшими, ніж екологічна ємність Закарпатської області, де 80% території – це ліси і гори, й індустріалізація є доцільною і можливою лише на 20% урбанізованої території.

Або ж у ОВА і облраді не відкидатимуть міжнародні конвенції, візьмуть за основу сталий розвиток, залишать у спокої десятки тисяч гектарів комунальних і державних земель, більша частина з яких є цінними територіями чи виконують захисні функції, і впишуть у містобудівну документацію ті ж вітряки у місцях де вони можуть дійсно бути – на вже урбанізованому низькогір’ї, з доступними під’їзними дорогами та іншою інфраструктурою. Приклади таких вітроенергетичних проєктів вже існують у Львівській та Івано-Франківській областях.

На Львівщині ВЕСи «Старий Самбір-1» та «Старий Самбір-2» побудовані у долині Дністра на промислових територіях над містом, де добре розвинена інфраструктура та дороги. Орівська ВЕС побудована у селі Орів, неподалік Трускавця, на хребті «Орівська скиба»: на місці та поблизу колишніх нафтодобувних майданчиків. ВЕС «Шевченкове-1» – це один вітряк обабіч траси Міжгір’я-Долина на Прикарпатті.

Усі названі вітропарки розташовані на вже раніше трансформованих територіях, з розвиненою транспортною мережею доріг, поблизу населених пунктів на висотах 400-800 м над рівнем моря. Лише кілька кілометрів від Закарпаття – і ніякого гігантизму високо у заповідних горах.

^{ВЕС у Старому Самборі, Львівська область}

^{ВЕС «Шевченкове-1», Івано-Франківська область}

Обов’язок залишити Закарпатську область нащадкам такою, як залишили її у спадок нам, має не тільки влада, а і кожен мешканець. Напрацювання змін для Схеми планування території області триватиме місяці і включає обов’язкове громадське обговорення перед остаточним затвердженням сесією облради.

Закарпатці можуть і повинні активно включатись у цей процес. Вимагати у кожного із обраних ними депутатів обласної ради лобіювати «здорові» і законні зміни для громад, а не просувати забаганки місцевої політичної «еліти». Інакше, все закінчиться гірше ніж у 2013 році, коли у «Схему інженерної підготовки та захисту території Закарпатської області», яка є складовою Схеми планування території Закарпатської області, тишком-нишком протягнули кілька сотень МГЕС. Через це сьогодні громадам у різних районах Закарпаття, щорічно по кілька разів доводиться виривати свою річку з лап ще одного «зеленого» бізнесу.

Інші «любителі» товстосумів: суди і Нацполіція

Справа вітряків на Руні до суду ще не дійшла. Однак, загальна тенденція остаточних рішень по будівництву десятків вітряків на високогір’ї українських Карпат не на користь громад, природи і, навіть, законодавства.

У справі полонини Боржава, за яку із українцями вже кілька років бореться ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» (входить до групи турецьких компаній «Онур» - ред.) у березні у першій інстанції був програний черговий, але не останній суд. Голова Господарського суду Закарпатської області Оксана Ремецькі винесла рішення у справі 907/801/20, яким узаконила протиправну передачу обласним Держгеокадастром у 2017-18 роках 53-ох земельних ділянок площею 42 га і вартістю 19,5 млн грн під будівництво ВЕС. 

До цього у квітні 2022 року недоброчесні судді Верховного суду Андрій Рибачук, Лариса Мороз і Анна Бучок таємно узаконили невідповідне ОВД і виданий на нього позитивний висновок Департаменту екології Закарпатської ОВА.

Закарпатські поліціянти допомагають «штовхати» вітряки у горах своєю бездіяльністю.

З початку 2023 року слідчі відділення поліції №2 Мукачівського РУП розслідують, хто ж прорив дорогу у заказнику місцевого значення «Привододільний», що у межах філії «Свалявське лісове господарство» та Вододільним хребтом, щоб ТОВ «УК «Вітропарки України» могла вивести на полонини метрологічне обладнання. Збитки, завдані природі, за розрахунками обласної Держекоінспекції, сягають 2 млн грн.

З джерел у правоохоронних органах відомо, що слідству відомий безпосередній виконавець «робіт» і замовник, співпраця яких підтверджується документально. Однак, у цій справі не вручені не тільки підозри, а, цілком ймовірно, навіть не накладено арешт на техніку, якою копали дорогу у ПЗФ.

Теги: вітряки, вітропарк, полонина, хребет, руна, Голиця, Горват

10 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати