У проекті «Той, що є» взяли участь ікономалярі майстерні «Зографос» – Дмитро Гордіца (Київ), Мар’яна Фляк, Уляна Томкевич, Данило Мовчан (Львів), Ганна Бойко (Ужгород). Молоді художники неодноразово презентували роботи на виставках як в Україні (в Києві, Львові, Тернополі, Чернівцях), так і за її межами (у Кельці, Ґданську – Польща; Мюнхені – Німеччина). У своїй творчості вони зуміли поєднати новаторство із традиціями українського ікономалярства.
“Всі автори експозиції абсолютно адекватні у своїй творчості тому часу, в якому ми зараз перебуваємо. Принаймні вони чесні, бо зобразили так, як відчувають”, – сказав під час відкриття заходу ігумен о. Богдан (Пєтухов), настоятель церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці при КМА. Але, на думку священика, у цих роботах немає “божественності” Бога, і о. Богдан не сприймає такого лику Творця.
У свою чергу, протоєрей Олекса Петрів, керівник Секретаріату Верховного Архиєпископа УГКЦ, сказав, що «тут, окрім добре відтренованої руки, видно добре відтренований дух” і “те, що бачимо на цій виставці, закликає нас любити Бога і один одного».
Серед глядачів постало питання стосовно канонічності і неканонічності виставлених робіт. Дмитро Гордіца прокоментував: «Ми пройшли канонічну школу. Копіювали ікони. І, наприклад, серед представлених робіт дуже мало неканонічних. А ті, що неканонічні, відносяться до філософії мистецтва. І ми не видаємо це, як ікону. Але тут не вказано, де ікона, а де ні. Бо ми хотіли покликати на допомогу глядача і знайти ту межу, де богослів`я ікони зустрічається з творами мистецтва”.
Очевидно, зробити спробу окреслити ту межу можна буде під час круглого столу «Українська іконописна традиція», який митці проведуть наступного тижня, 17 червня (у день закриття виставки), в Галереї мистецтв Олени Замостян (м. Київ).