Найдавніший парк Ужгорода залишився наодинці зі своїми проблемами

Закарпатська преса вже писала про проблеми парку Підзамкового (колишній парк Горького) в Ужгороді. Цікаво, чи зрушилися ці проблеми з місця? Одразу скажемо, що ані на крок. Природа зі своїх проблем тут мусить викручуватися сама.
Днями ми побували в парку з дендрологом членом президії обласного товариства охорони природи Адальбертом Адальбертовичем Рішком. Уже при вході всіх зустрічає здеградоване дерево, на місці якого варто було посадити молоде. Але при цьому слід користуватися посадковими формами, розмноженими живцюванням, пояснює Адальберт Рішко. Бо при насіннєвому із такого низькокультурного виду виросте такий самий.
Біля річки - поламаний каштан. Загалом каштани не стійкі і не живуть стільки, як, приміром, липи. Для парку, де зустрінеш такі екземпляри, котрі ростуть тільки у пралісах, він виглядає недоречним. Можливо, насіння дикого каштана занесли сюди птахи.
У парку знову вперто побілили дерева. Ви бачили десь у лісі заквацяні вапном ялини і сосни? Так і не хочуть засвоїти го¬родяни: білити треба тільки фруктові дерева.
Парк Підзамковий не потре¬бує шалених коштів для свого життя. Насамперед, слід виставити природоохоронний щит.
А ще тут варто за¬боронити прибиран¬ня опалого листя. Бо швидко висихає насіння. Зараз видно, що там, де не приби¬ралося, скоріше ви¬ростає трава. Але місцями між деревами треба косити. Бо кинувся самосів, який досяг вже майже людського зросту. Тут добрий гумус, тому особливо густо видно сіянці клена. Таким чином маємо природний екостан, але парк більше нагадує первісний ліс, він втратив свій «архітектурний стиль».
А тим часом ці самосіви мо¬жна сміливо використовувати для посадкового матеріалу в місті. Маємо безкоштовний матеріал: викопав - посадив. Але робити це можна тільки до утво¬рення листя або після листопадy, стверджує Адальберт Рішко. Тим більше, що одразу видно, яке деревце найсильніше, гарне, не деформоване. Хоча довіряти таку роботу варто тільки фахівцям.
А от шматки бетону із колишнього зоопарку так і не при¬брані. Вони заважають дихати грунту, корінню. Звісно, цей буд¬матеріал не так згодився простому люду, як сітка, якою колись був обгороджений танцмайданчик. На сьогодні її всю розікрали.
Гарно обрамлює деякі дерева вічнозелений плющ. Цей теплостійкий вид у парку - як нагадування про те, що тут колись був тепліший клімат.
Великий недоробок — немає смітних ящиків. Хай це були б прості «триноги» з поліетиленовими мішками всередині.
І який парк без лавиць? Звісно, це пункт витрат, який обійдеться найдорожче. Але саме цей штрих робить парк людяним.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати