Бізнесові пружинки українських політиків

Саме з цим пов'язане зовсім нелогічне мину-лотижневе блокування парламенту. А ще - чисто жіноче бажання принизити В.Ющенка перед цілим світом, черговий раз не давши йому виголосити послання до Верховної Ради. З відмовою від потенційного союзу двох біло-кольорових сил пов'язане і розблокування парламенту цього тижня, і особливо - резонансна заява В.Януковича про доцільність позачергових виборів.
Справа не тільки і не стільки в особистій несумісності Ю.Тимошенко і В.Януковича. Причини сумніватися у можливості їхньої дружби проти В.Ющенка значно глибші. Вони полягають у принципово різному характері бізнесу у регіоналів і «бютівців». Головні стовпи Партії регіонів контролюють важку індустрію Сходу (вугілля, метал, машинобудування, хімію, енергетику). Це національний виробничий капітал, що зацікавлений у дешевих енергоносіях з Росії, а також у її практично бездонних ринках. Як сказала колись Р.Бо-гатирьова, Україна прагне експансії на російські ринки. Водночас такий бізнес хоче, щоб Україна забезпечила йому преференції на власній території - порівняно з капіталом російським. Ці королі бізнесу не зацікавлені у занадто сильній, авторитарній владі
центру, але потреоують стаошьносп, перш за все - фінансової та інституційної, незмінних правил гри. Ці правила можуть бути і жорсткими, на межі з криміналом - головне, щоб вони діяли достатньо тривалий час без якихось несподіванок. Якщо відкинути суто суб'єктивні моменти в біографії В.Януковича, то він сприймається цими крупними підприємцями як ідеальний для них потенційний президент України - за умови, що буде вироблено певні стримуючі фактори, які б не дали йому перетворитися на авторитарного правителя. Капітал головних фінансистів БЮТу має зовсім інший характер. Найбагат-ший «бютівець» - 34-річний мільярдер К.Жеваго. Основа його бізнесу - банки і транзит нафти. Т.Васадзе - це автомобілебудування, масштабна торгівля іномарками, їхнє технічне обслуговування та ремонт. Брати Буряки - «Брокбізнесбанк» і масштабні операції
з нерухомістю. Це не так виробнича, як посередницька діяльність. Такого роду капітал може успішно функціонувати тільки за наявності розвинутого виробничого капіталу. Він менше залежить від російського газу і більше орієнтується на Захід, від якого і залежать його найбільші оборудки. Ці люди готові до війни з «Газпромом», яка була би смертельною для більшості регіоналів. Цей капітал не можна назвати цілком компрадорським, а все ж він значно залежніший від зв'язків з іноземцями. Тому К.Жеваго - перший з українських олігархів, хто вивів одну зі своїх компаній на Лондонську фондову біржу. Для подібних йому підприємців головне -максимально вдало вписатися у світову економіку, котра швидко глобалі-зується і займається продукуванням не так товарів, як послуг.
Цим двом типам капіталу вигідні зовсім різні програми розвитку України. Образно кажучи - це пес і кішка, яким нестерпно жити
в одному кошику. Вони шалено ревнують одне одного до ґазди (В.Ющенка), тому так і не змогли подружитися проти нього. Об'єктивна несумісність виявилася сильнішою за холодний розрахунок. Тому Ю.Тимошенко і людям, що стоять за нею, зовсім не шкода продати іноземцям «Криворіжсталь» чи хімічний Одеський припортовий завод. Для Р.Ахмето-ва і компанії такий варіант категорично неприйнятний. Між швидкими грошима і куркою, що несе золоті яйця, вони обирають останнє. Тому В.Семенюку кріслі голови Фонду держмайна опирається не стільки навіть на
тандем В.Ющенка - В.Бало-ги, як безпосередньо на підтримку регіоналів. Тандем все відвертіше іде у фарватері економічних інтересів регіоналів і використовує в їхніх інтересах власний адмінре-сурс. Через це відкрито кримінальні справи проти конкурента В .Семенюк А. Портова. Через це розпочато «наїзди» на занадто вже проБЮ-Тівського Ю.Луценка (хоч тут мають місце і банальні взаємні ревнощі Ю.Луценка і В.Балоги). Черезце Генпрокуратура оскаржує законність набуття українського громадянства Д.Жванією - учорашнім головним спонсором виборчої кампанії В.Ющенка та його кумом, а нині - меценатом «Народної Самооборони». Останнє б'є по кампанії помаранчевих у виборах до київської мерії, яку очолює Ю.Луценко, але президентська рать вже цілком відкрито і досить грубо працює на користь Л .Черновецького. Якщо Ю.Тимошенко мислила київські вибори як власне весілля, як репетицію своєї президентської кампанії, то тепер кілька Вікторів вкупі показують їй, хто в кошику ґазда.
Усе це має своє пояснення у протистоянні двох типів капіталів. Однак для пересічних громадян є нічим іншим, ніж майже остаточним розчаруванням у своїх колишніх політичних кумирах. І правильно. Сказано ж, «не сотвори собі кумира». І чим швидше цю заповідь усвідомить український загал, кожен наш співвітчизник, тим швидше і в нашій країні на зміну політичному диктату прийде диктат громадянського суспільства, у якому влада і політики - не месії і вожді, а всього лишень суспільні менеджери, яких, для більш ефективної роботи, слід регулярно міняти.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати