Місцева влада визнає, що таких будинків в області катастрофічно не вистачає, відтак чимало літніх людей перебувають без належного догляду. Два місяці поспіль у зачиненому підвалі прожила старенька жителька Ужгорода. Жінці, якій виповнилося 80, довелося доживати віку у холоді та голоді. У темному приміщенні зачинила й покинула її напризволяще рідна донька, бо, мовляв, не мала куди подіти стареньку, хоча будинок її перед тим продала за великі гроші.
Підгодовували жінку милосердні люди та сусіди. Саме вони й повідомили до новозбудованого будинку милосердя, який ще офіційно й не відкрився, про поневіряння старої.
Заступник директора будинку милосердя у Великій Доброні Стефан Рати розповідає: «Мені знайома зателефонувала з Ужгорода, що тут у місті є одна бабуся, яка живе у підвалі. Вона жила там з початку грудня до кінця січня. Ми виїжджали і справді знайшли її у підвалі…» Стареньку забрали до будинку милосердя і поселили її в ньому.
Це лише четвертий такий заклад на всю Закарпатську область. Єдиний державний, у Виноградівському районі, перебуває в складному становищі; старенькі люди не хочуть до нього потрапляти, навіть якщо перебувають у скрутному становищі.
Потрапити ж до тих, які створені за рахунок благодійних коштів, складно, якщо в стареньких і немічних є родичі. Та все ж навіть такі випадки у новозбудованому домі милосердя на Ужгородщині обіцяють аналізувати і за необхідності приймати людей, навіть якщо у них є близькі, каже заступник директора.
«До нас подають заяву щодо прийняття. Ми все записуємо, потім виїжджаємо на місце з приймальною комісією, лікарями і вивчаємо ситуацію. І якщо виявляється, що людина насправді потребує житла і догляду, то забираємо сюди. Ми дуже раді, що можемо допомогти таким старшим людям, які нікому вже не потрібні», – каже він.
Жанна Піндяр, секретар комісії з питань гуманітарної політики при Закарпатській облдержадміністрації, каже, що кількість людей похилого віку, які потребують допомоги, майже невідома. Відстежувати таку ситуацію по селах та районах повинні представники органів місцевого самоврядування. Або ж із проханням прийняти їх до будинку для літніх повинні звернутися самі старенькі чи інваліди.
Та вони переважно навіть не уявляють, куди звертатися, каже Жанна Піндяр: «Це перша можливість для таких людей, – і такої категорії багато, – які навіть за наявності родичів потребують догляду. Просто люди навіть не вірять у можливість утримування їх десь…».
Вчора дім милосердя на Ужгородщині відкрили офіційно. Але ще до урочистостей та до завершення робіт у ньому вже поселилися 18 закарпатців похилого віку та інвалідів.
У цьому домі милосердя зможуть прийняти ще щонайменше десяток осіб такої категорії. Але це, як кажуть спеціалісти, лише краплина від потреби…