Компромiс «Наша Україна» та Партія регіонів апробували в Ужгороді

Якось непомітно для України пройшов той факт, що на Закарпатті — одній з трьох областей, де перемогла «Наша Україна», — «широка» коаліція в обласній раді була створена відразу на перших засіданнях. До неї увійшло понад дві третини депутатів, у тому числі й такі, здавалося, непримиренні, як Партія регіонів, «Наша Україна», соціалісти, половина БЮТ. Тоді ще ніхто не міг уявити, що подібний сценарій реалізується і в парламенті.

Просто на Закарпатті, на відміну від решти України, ніколи не було жорсткого протистояння між «Нашою Україною» та Партією регіонів. От есдеки — це так, справа принципу. Тут війна — до останнього патрона. А «регіонали» в Ужгороді ніколи не кричали за мову чи Московський патріархат. Тихо працюють десь у штабах. Все цивілізовано-пристойно — без мордобою і шкандалів. Зрештою, жодного донецького за Карпати не привезли. Усі місцеві хлопці, які говорять на такому ж діалекті, як і «нашоукраїнці». Не дивно, що Партія регіонів тут набрала досить значний відсоток. На відміну від тієї ж усім остогидлої СДПУ(о).

Тож коли в Києві ламали голову, яку коаліцію слід робити і з ким, в Ужгороді було призначено заступником «губернатора» висуванця Партії регіонів. Тут уже йшла робота із впровадження обласних коаліційних домовленостей.

На думку керівника Закарпатського інституту політичних досліджень Віктора Пащенка, нічого дивного в цьому нема. Мабуть, ніде союз «Нашої України» та Партії регіонів не виглядає так природно, як в Ужгороді. Адже їхніх керівників єднає ще й добрі особисті стосунки. А Закарпаття завжди надавало перевагу здоровому прагматизмові над ідеологією. Зрештою, цьому вчить уся тисячолітня історія краю, який завжди мусив під когось підлаштовуватися.

Тому не дивно, що закарпатець Віктор Балога вдруге став міністром із надзвичайних ситуацій уже в уряді Януковича. Мабуть, це убезпечить область від нових кадрових потрясінь. А щодо перевиборів парламенту, то, за опитуваннями вищезгаданого інституту, «помаранчеві» на Закарпатті значно б втратили. А це ж — найзахідніша область України. Тож, виходить, Президентові залишався тільки один шлях — суспільного компромісу.

«Розумом це можна осягнути, але серцем — важко», — таку думку нині висловлюють чимало закарпатців. Хоча, як кажуть мудрі люди, ще так не було, аби якось не було...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати