...Розум має волю, але не здатен керувати зовнішнім наміром. Душа здатна відчувати свою тотожність із зовнішнім наміром, але не має волі. Вона літає в просторі варіантів, як некерований паперовий змій. Для того, щоб підпорядкувати волі зовнішній намір, необхідно досягнути єдності душі і розуму.
Це стан, в якому почуття душі й думки розуму зливаються воєдино. В такому стані людина здатна творити. Але буває так, що душа і розум знаходять єдність в занепокоєнні, страхах і неприйнятті. Тоді збуваються найгірші очікування. І, врешті, коли здоровий глузд стверджує одне, а серце опирається, це означає, що між душею і розумом панує розбрат, який може завершитись справжнісінькою катастрофою і не тільки всередині людини…
Над цим доведеться замислитись глядачам, які завітають цього вечора до театру.