Музей ткацтва працює в школі закарпатського села Хижа

У шкільному музеї.

Це і одяг, і речі домашнього вжитку – праски, купи, посуд, сокири, ярмо і багато іншого. А от коли таких безцінних експонатів назбиралося чимало, коли їх почали систематизувати, виявилося, що найбільше зібрано речей що відтворюють домашнє ткацтво.

До 1989 року ці речі знаходилися у коридорі школи. Розміщені вони були на столах у відкритому вигляді, багато цінних експонатів  зіпсувалося, а деякі знищилися. І ось у школі знайшлася   невеличка кімнатка, у якій  знаходяться два діючі ткацькі верстати („кросна”), прялки, терлиця, стародавні  чоловічі та жіночі костюми, кужелі і багато речей домашнього вжитку. Одні „кросна” у музей надала в користування М.В.Палешник, другі за великі на той час гроші придбали в односельчанки Турцанаш Марти, терлицю принесли від Марти Палінчак.  Внуки Ганни та Михайла Палешник подарували музею гуню та кілька тканих бесаг. До речі, Михайло Палешник багато років був дзвонарем у церкві та бубнарем у селі. Виступав із троїстими музиками на весіллях, тривалий час грав на бубні у фольклорному ансамблі.    

Повсякденний домотканий вишитий одяг знайшов вдома правнук О.Палінчака – Андрій. Цьому одягові близько 100 років. А бабка Андрія  - Ганна Олексіївна була керівником фольклорного колективу ще у 50-х роках. Від Марії Бугай дістався жіночий фартух, блузка і рушники, які в музей принесла внучка Таня.  Багато цінних експонатів принесла від своєї мами, Палешник Марти, завідуюча дитячим садком Івегеш Марія Іванівна. Вишивані рушники колись вишивали Марта Батин, Ірина Пруніца, Ганна Турцанаш.

Від подружжя Михайла і Марії Палінчак (моєї мами і тата) збереглося дуже багато речей, які, на мою думку,  прикрашають музей. Це і кужіль різьблений, який мамі у роки юності подарував знайомий легінь. Це і давня гасова  лампа, люстерко, вишиті рушники, розмальовані тарілки, плетені мисники та корзиночки дитячі, в яких ще у 1949 році носили святити  паски. Є в музеї кілька прялок, одна з них – німецька, про походження якої  нічого не знають, навіть господиня Палешник Ганна, що подарувала її в музей.

Зрештою, не станемо перераховувати всіх експонатів, хоч є тут багато рідкісного. Головне те, що в нашій школі знають їм ціну. І зараз, коли традиційне хатнє начиння зникає з ужитку буквально на очах, ми  уважно намагаємося зберегти кожну річ. Протягом багатьох років, під час моєї роботи в школі вчителем музики та народознавства, цими експонатами учні користувалися як наочними посібниками під час уроків.

Тривалий час в школі працює гурток ткацтва, де учні займаються здебільшого в музеї. Майже немає такої дитин в школі, яка б не побувала в музеї, а старші сідають за кросна, допомагають виткати „партицю” на полотні. Крім того, на заняттях учні вивчають старовинні сільські звичаї та обряди.  У ткацькому гуртку займаються переважно учні 5-7 класів.  Метою цих занять є прищеплення  любові до народних ремесел, а кожна дівчина після закінчення школи  вмітиме виткати  своїми руками доріжку. А хлопці допомагають навити цівки, зробити веретено та інколи докинути якийсь жарт, щоб було весело.

Багато з членів нашого гуртка вже давно закінчили школу. Сьогодні вони вже вчителі, лікарі, просто мами, домогосподарки. Ми бачимо їх на фотографіях в музеї. А ще їхніми руками зібрані легенди, казки, коломийки, приказки, які зберігаються в папках „Звичаї і обряди рідного краю”, „Загадки та прислів´я”, „Легенди рідного краю”, „Коломийки”,  „Словничок хижанських слів”.

Працею учнів виготовлено альбоми „Історія фольклорного колективу „Хижаночка” та „Художні промисли рідного краю”.

Відвідувачі  музею мають змогу ознайомитися із стендами „Ткацтво - давнє  ремесло”,  „Хижанські самоцвіти”. А відвідувачів у нас багато.  Це – випускники нашої школи, які, гостюючи у нас, ніколи не оминуть музей ткацтва – справжній храм історії.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати