Зібралися мешканці села та гості з обласного центру й навіть із Угорщини. «Треба трохи відпочити від буднів, отож сьогодні гуляє все село», — радіє мешканець села Тібор Остолош. Четверо кремезних різників прокололи свиням серце (видовище для людей зі сталевими нервами), з цього моменту стартувала весела гульня. Розпочалося змагання на найкращого різника, а значить ... на найсмачніше м’ясо.
Між собою змагалися чотири команди — три з Гечі й одна з Тереблішок (Угорщина). 29-річний голова сільської ради Андрій Мештер також запрошував словацьких різників, однак вони чомусь не приїхали. Отже, як проходить сам процес. Спочатку свиню заколюють (це, мабуть, найстрашніше), потім обпалюють, далі чистять, наступний етап — промивання водою. Опісля різники з великим ентузіазмом розрізали свиней і видаляли нутрощі. В їхніх очах палав вогник такого собі тріумфу, тим паче, коли тримали в руках майбутній шашлик, себто сире м’ясо, насичене кров’ю. Видаливши нутрощі, відділивши м’ясо від сала, самі ж різники почали готувати страви зі свинини. За цією картиною спостерігали навіть діти, можна сказати, з позитивними емоціями, хоча подібні дійства серйозно засуджуються вегетаріанцями та пацифістами і навряд чи є бажаними для дитячої психіки...
Під час усього процесу навколо свиней кружляли журналісти з фотоапаратами, відеокамерами. Самі різники ухилялися від коментарів — чи то настільки процесом захопилися, чи, ймовірніше, просто не розуміли української мови, бо село угорськомовне. Проте ніхто не переймався, люб’язні мешканці залюбки спілкувалися угорсько-російською мовою та ще й частували гостей свята гарячим, духмяним вином і лимонним чаєм, який готували на вогнищі в казані.
Всі з нетерпінням чекали смачного м’ясного обіду. Навколо лунала музика, люди смакували вином, приїхали багато туристів. Як тільки вловили пахощі сегединського, так усі стали в чергу за обідом. Невеличка порція коштувала 8 гривень, та воно того варте. Крім того, готували ковбаски, бограч, копченості, печеню та інші страви, отож такий фест дарує не лише радість і задоволення, а ще й чималий прибуток. Та й солодощі були не з дешевих... Не дуже зрадів один із журналістів, коли заплатив за кілька цукерок 36 гривень (!). Зате нам випала нагода посмакувати смачнючим сегединським. (!) Ось такий фестиваль свининки!
Власне, сама тусівка тривала до ранку. Як розповідає Тібор Остолош, селяни роблять фінансові внески, ввечері накривають столи й під гучну музику гуляють до ранку.
До слова, в Угорщині такі фестивалі набувають популярності й проходять 10 разів на рік. Мешканець села пан Остолош зазначив, що за один рік заколюють близько сімдесяти свиней. «2400 гривень — це вартість усієї роботи, тобто заколоти власну свиню, розрізати, зробити копченості...», — каже Остолош. Якщо ж свиня не є власністю, то така робота, за словами Тібора, коштує 600 гривень.
Власне, склалося враження, що різники люблять свою роботу та й оплата непогана. Крім того, працювати у рамках фестивалю не тільки весело, а й прибутково, бо ж свинина користується попитом, ціни на цей продукт зростають, а сегединський — одна з улюблених страв закарпатців... Та й сільський голова висловив сподівання, що в наступні роки цей фестиваль набере обертів, навіть сягне всеукраїнського рівня. А це, за словами, Мештера, буде засобом заманювання до Гечі туристів.
До слова, найвправнішими виявилися угорці, вони й стали переможцями.