Верховний Суд остаточно відмовив Ващуку в скасуванні наказу про звільнення з посади ректора УжНУ, визнанні контракту діючим та поновленні на роботі

Як встановив суд, у серпні 2015 року Ф.Ващук звернувся до суду із позовом до Міністерства освіти і науки України про скасування наказу, визнання контракту діючим та поновлення на роботі.

Йдеться про те, що 11 лютого 2014 року Ф.Ващук написав заяву на ім'я першого заступника міністра освіти і науки України з проханням про надання щорічної відпустки з 26 лютого по 1 квітня 2014 року тривалістю 34 календарні дні. Однак, поки він перебував у відпустці, на нього, начебто, "почав чинитися психологічний тиск з боку невідомих йому людей, щоб він звільнявся з займаної посади. В зв'язку з вказаною подією, 28 лютого 2014 року він був вимушений написати заяву на ім'я міністра освіти і науки України С.Квіта з проханням невідкладно розірвати контракт між ним та міністерством, звільнивши його з посади ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» з одночасним відкликанням з відпустки.

Як стверджував Ф.Ващук, "вищевказана заява про звільнення була написана ним не з власної ініціативи, а під психологічним та фізичним тиском, шантажем та погрозами фізичної розправи над ним та членами його сім'ї, погрозами знищення його майна. Бажання звільнятися він не мав і писати заяву про звільнення ніколи не думав", а "про те, що з ним достроково розірвали контракт, він дізнався випадково".

Посилаючись на викладене, Ф.Ващук вважав своє звільнення незаконним, а тому просив суд наказ Міністерства освіти і науки України № 74-к від 28 лютого 2014 року «Про звільнення з посади ректора» скасувати; визнати діючим контракт № 1-27 від 24 листопада 2012 року, укладений між ним та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України; поновити його на посаді ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет».

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року Ф.Ващуку в задоволенні позовних вимог про скасування наказу, визнання контракту діючим та поновлення на роботі було відмовлено. На думку суду першої інстанції позивач не надав докази, на підставі яких можна встановити наявність обставин, якими він обґрунтовує позов. При цьому Ф.Ващук заяву про дострокове розірвання контракту та звільнення з посади ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» написав особисто. Доводи щодо написання заяви під психологічним тиском власника або уповноваженого ним органу не довів, до правоохоронних органів щодо здійснення тиску до написання вказаної заяви не звертався.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу Ф.Ващука було задоволено частково. Було ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги змінено дату розірвання контракту та звільнення Ф.Ващука з посади ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» та визначено такою датою 2 червня 2014 року відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 28 лютого 2014 року № 74-к.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4 серпня 2016 року Ф.Ващук подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 21 липня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Однак, розглянувши доводи Ф.Ващука, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду постановив його касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду міста Києва від 21 липня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Ф.Ващука до Міністерства освіти і науки України про скасування наказу, визнання контракту діючим та поновлення на роботі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Теги: Ващук, поновлення, касація

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати