У монографії осмислюється література українського Підкарпаття першої половини ХХ століття, історичні умови її розвитку та витворення двох напрямів, об’єднаних патріотичним духом, але відмінних за ідейно-естетичними ознаками: літератури народовецького напряму - на основі творчості Августина Волошина, Ірини Невицької, Юрія Станинця та літератури Чину - на основі поезії Степана-Севастіяна Сабола-Зореслава й Івана Рошка-Ірлявського.
Автор аналізує самобутність кожного з означених напрямів, їх ідейно-естетичні програмні настанови, роль в історії розвитку літератури краю вище зазначених письменників та їх місце в загальноукраїнському літературному контексті.
Досліджуються функціональне значення народовецької літератури й літератури Чину в сучасності та історичній перспективі.
Пропоноване видання розраховане на науковців, вчителів, студентів-філологів та широке коло зацікавлених літературою Закарпаття.