- Ірино Іванівно, даруйте, будь ласка, але проблеми материнства і дитинства все більше насторожують, хоч держава, начебто, більше уваги приділяє цим питанням. І коштів за народження дітей виділяє більше...
- Трагізм в тому, що нашу атмосферу, нашу землю, воду постійно забруднюють, отруюють мільйони різновидів токсичних, абсолютно чужих організмові людини речовин, сполук.
Дбаючи про економіку і прискорення розвитку її окремих галузей, ми забуваємо про людину і щороку продовжуємо додатково викидати в атмосферу нові й нові шкідливі сполуки. Недаремно, вчені, навіть церква, цю проблему чистого довкілля взяла, так би мовити, на своє озброєння.
- Інколи жінка поставлена в неприродні умови, весь час вона наражається на конфлікт між її основним призначенням, природою і способом життя, діяльності. Наші жінки здебільшого важко працюють. Особливо це стосується сільських жінок.
- Маєте рацію. Слава Богу, нині ніхто не закликає жінок на трактор чи всім класом на ферму. Але скільки жінок все ще важко працюють. Споконвіку найпершим священним обов'язком сім'ї вважалося продовження роду, і неодмінно повноцінною дитиною. Зараз за всіма клопотами ми це розгубили, забули. На жаль, і самі жінки подекуди забувають турбуватися і про себе, і про свою дитину.
У нас в районі навесні цього року стався прикрий випадок. В одному селі жила сім'я. Жінка працювала на фермі, чоловік в
одній фірмі в Ужгороді. Було в них троє дітей. Двоє з них жінка вперто народжувала вдома. Потім з різними ускладненнями «швидка» забирала її в лікарню. І от жінка знову завагітніла. З невідомих причин свою вагітність скриває. Про неї не знав ні чоловік, ні близькі родичі.
Чоловік поїхав у відрядження. У жінки почалися пологи вдома, коли діти вже спали. Дитину народила, а сама через страшну кровотечу померла. Дикий випадок. Жінці лише тридцять чотири роки. Сиротами залишилися четверо дітей. Двоє старших віддали у Перечинську школу-інтернат, середущу дочку - в санаторій «Малятко», новонароджену - у дитячий будинок «Малютка», що у Сваляві.
Тут я хотіла б звернутися до всіх наших читачок. Слід запам'ятати, що вагітним обов'язково слід стати на облік. І зробити це треба до 3 місяців. Адже дуже важливо вчасно провести обстеження. Якщо вагітність негативно впливає на здоров'я жінки -ї ї можна перервати.
- Інколи жінки не хочуть здавати кров на аналіз. Але ж лише так можна виявити наявність гепатиту, сифілісу чи СПІДу.
- Сифіліс, до речі, передається не лише статевим шляхом, а й побутовим. То чи не краще убезпечити себе, вчасно вилікуватися, а не заразити ще й дитину. І гепатит інколи проявляється латентно, скрито. Тож краще його вчасно виявити.
Нині часто можна виявити у жінок анемію, адже їмо хімізовані продукти. Тому я завжди раджу майбутнім мамам: їжте те, що самі виростили.
Важко привчити сільську жінку, та й міську теж, що слід регулярно відвідувати гінеколога, а вагітним відразу, повторюю, слід стати на облік. Обов'язково пройти дворазове ультразвукове обслідування на 9-11 тиждень і на 19-21 тиждень вагітності. І в жодному разі не народжувати вдома. Недавно мене одна майбутня мати переконувала, що, мовляв, за кордоном ледь чи не усі народжують вдома. Але там це робиться при участі кваліфікованого лікаря. Та хіба можна порівняти умови побуту там і в нас, на селі? Це небо і земля.
- Та й пологовий будинок нині набагато кращий, ніж колись. Правда?
- Безперечно. Умови в лікарні нині наближені до домашніх. Є індивідуальні пологові палати. Жінка може сама вибрати собі лікаря, акушерку. Діють програми «Партнерські пологи» і «Лікарня доброзичлива до дитини». Малятко лежить разом з мамою, його ніхто не забирає. То чи варто ризикувати і народжувати вдома?
Ми, медики, регулярно проводимо профілактичну роботу, ведемо бесіди з жінками, намагаємося достукатися до кожного серця. Жінка сама, перш за все, повинна дбати про себе і про свою дитину. Але, на жаль, інколи пожинаємо гіркі плоди халатного ставлення майбутньої матері до свого здоров'я. Так як це сталося з тою жінкою, про яку я згадувала. І нині не можу зрозуміти, чому вона скривала свою вагітність, чому свідомо втратила декретні відпускні, адже вони були б не зайві в цій сім'ї.
Цей прикрий випадок мав би послужити уроком для всіх. На жаль; матері дітям вже ніхто не поверне.
- Щиро вдячна, Ірино Іванівно, за розмову. До наступної зустрічі.