Вшанувати пам’ять видатного художника прийшли колеги-митці, друзі, поціновувачі його мистецтва. Своє слово про нього сказали відомі мистецтвознавці краю, художники поділилися спогадами.
Запропонована глядачам експозиція демонструє багатогранність таланту майстра, розкриває його, як неперевершеного живописця і графіка. Виставка дещо руйнує стереотип сприйняття Глюка як автора всесвітньо відомої картини «Лісоруби», яка удостоєна великої срібної медалі на Всесвітній виставці у Брюсселі 1958 року, що репрезентує епоху соцреалізму в образотворчому мистецтві Закарпаття, України.
Живописні роботи розкривають неспокійну вдачу художника, його постійний творчий пошук нових прийомів самовираження та свого шляху у мистецтві. При аналізі робіт, написаних у різні періоди життя і творчості, добре помітні тенденції формування та розвитку художника. Нині з відстані десятиріч легко прослідковується вплив Гаврила Глюка на образотворче життя тогочасного Закарпаття. Адже, як відомо, він влився в колектив закарпатських митців у 1947 році уже сформованим художником, який здобув фахову освіту в Будапешті, працював у Бухаресті, Кишеневі, що, без сумніву, позначилося на його творчості.
Розквіт таланту художника, гадаю, припадає на 50–70-і роки минулого століття. Ранній період творчості характеризує академічна манера письма. Центральне місце в його творах займає людина праці: селяни, колгоспники, робітники, змальовані під час роботи чи відпочинку. Він із захопленням ставився до них, поетизував їхню важку працю, з натхненням і любов’ю зображав їх. Митець більше проявляється як майстер побутового жанру. В 70-і – помітніше місце займає пейзаж і натюрморт, колорит стає дзвінкішим і насиченішим, змінюється система образотворення, манера письма.
Гаврило Глюк був не тільки чудовим митцем, але й гарною, чуйною людиною. Таким він залишився у пам’яті близьких, друзів.
Заслужений діяч мистецтв УРСР Є. Волобуєв, згадуючи Гаврила Глюка, пише: «Всі роботи Глюка, не говорячи вже про портрети і картини, а також невеликі, де фігурки людей займають незначне місце, – дуже людяні і добрі. Очевидно тому, що сам він людина добра».
Володимир Мишанич для Закарпаття онлайн