Зі слів В Горвата, "серед тих хто вселився у 1992 році в 40 квартирний будинок Виноградівського промкомбінату була і Ганна Корда (Товт), яка виховувала маленького сина Едуарда. Батько жив окремо у Берегівському районі. На долю матері й сина випали надважкі дев’яності. Випробування не витримали ні Ганнна Корда, (яка важко захворіла й після тривалої хвороби померла у будинку перестарілих на Чорній Горі), ні батько, який помер відносно нестарим минулого року. Ще підлітком Едік захворів і був визнаний інвалідом. У моменти загострення міг і сваритися, в квартирі у найлютіші морози відкривав вікна, "бо не давало дихати". Часто голодував, оскільки тої пенсії не вистачало на прожиття. Просити не йшов ні до кого і мало хто здогадувався принести йому хоч шматок хліба, врешті з ним уникали контактів, у кожного свої клопоти.
Зрозуміло, що гостями його не були «респектабельні» люди – переважно ті, разом з ким він лежав у лікарні, бомжі, цигани. Кожен приносив що мав, приносили й роми, проте, як виявилося, не просто так. З часом вони заявили, що Едік їм боргує багатотисячну суму. Його жорстоко побили, зламали руку, з його житла винесли все, що мало цінність, меблі, газову плиту…Все це робилося на очах мешканців".
Як розповідає журналіст, "одного дня Едуард зник з дому, а 2 лютого група ромів разом з ним прийшли на квартиру, де тимчасово перебуває, скажемо так, молода сімя. Цигани заявили, що Едік подарував квартиру їм і через тиждень подружжя повинно виселитися. Заявивши це, цигани пішли, забравши з собою Едуарда Товта. Є інформація, що ромам він "подарував" не лише власну квартиру, але й паспорт, пенсійне посвідчення і картку, на яку перераховується інвалідові пенсія, хоча без участі опікуна хворий не може щось комусь передавати в подарунок".
"Справою про викрадення (чи як це правильно називається) зайнялася поліція, проте Едуард Товт досі не появився у себе вдома, в квартирі №39.
Розпитування виноградівців, які живуть поблизу "барона", чесно кажучи, шокують. Кажуть, що навіть у цей момент у нього в підвалі перебуває четверо людей. Це переважно бомжі, жебраки, особи, за яких нема кому захиститися. Кожного року він відправляє їх на роботи в інші області, зароблене забирає собі. Люди, яких він бере під «опіку», часто зникають, але їх зникненням ніхто не переймається. Але поки нема доказів, будемо рахувати сказане вигадкою.
Цього тижня можливий початок розв’язки. Принаймні Едуард мав би повернутися додому. Але якщо його режим життя не привести в порядок, проблеми не зникнуть – і для нього, і для мешканців будинку. У квартирі №39 може поселитися один маленький табір", – розповідає В.Горват.