«Після Другої світової райкомівські безбожники за допомогою конячини вирвали з землі дубовий хрест і хотіли пустити його на дрова, — розповіли бедевлянські ченці. — Та хрест розпилюванню не піддавався: на гострій пилі вщент поламалися зубці. Відтак викинули його у болото».
«На початку 90-х років бедевлянці Іван та Ганна Попи зуміли витягнути з трясовини Христове розп'яття, — каже настоятель Іоанно-Предтеченського монастиря архімандрит Іов Стець. — Тільки після проголошення незалежності ми своїми зусиллями встановили хрест на місце, який у болоті не згнив. Тому миряни вважають розп'яття чудодійним - постійно збираються біля хреста помолитися».