В Ужгороді відбулись виставки художніх робіт Івана та Надії Дідиків

То як твориться шедевр? Самих тільки фарб, пензлів, полотен не достатньо. Потрібні майстерність автора, чуття, натхнення. Муза Івана Дідика не поскупилась: цьогоріч художник спромігся на більш ніж тридцять полотен, кожне з яких має свою історію і промовляє до глядача своєю особливою мовою. “Раніше ми знали Івана Дідика завдяки його роботам на склі, - каже голова Закарпатської СХУ Борис Кузьма, - А віднедавна він просто закохався в пастель. Його картини чарують, в них відчувається душа справжнього закарпатця - щирого, вільного і багатого духом”.

Народний художник України Володимир Микита пам’ятає Івана Дідика ще з “дитячих ногавиць” і вже тоді бачив у ньому велике бажання малювати, рости, експериментувати. Каже, що багато чому навчив хлопця, однак тепер і самому слід у нього повчитися. “Перед вами - істинний художник, - каже Володимир Микита, - Він має чудовий смак. Коли береться малювати навіть найпростіші, найбуденніші речі, він не просто переносить об’єкти на полотно, але робить з них дещо неповторне, яскраве, живе”. Персональну виставку робіт Івана Дідика народний художник назвав великим досягненням митця.

А вже через тиждень, 23 листопада, виставку власних робіт організувала дружина Івана Дідика, Надія, запропонувавши найбільш довершені роботи останніх чотирьох років. “Насправді всі митці малюють себе, але кожен робить це по-різному, - підмітив художник Михайло Серохман, - Хтось говорить мовою природи, дехто звертається до нас за допомогою архітектурних ліній. Надія ж - спілкується кольорами”. Так, в натюрмортах Надії Дідик художник звернув увагу на домінуючі синій та жовтий кольори-символи, на вдало підібрані акценти та витончену авторську техніку. Сама ж художниця тлумачить картини так: “Кажуть, три кути дому тримаються на жінці. На Іванові тримається один, от він і тяжіє більше до природи, - пояснює авторка виставки, - Тоді як я, жінка, господиня, домувальниця, постійно перебуваю в оточенні речей, які невдовзі й стають складовими моїх натюрмортів”. Утім, пані Надія не просто “фотографує” предмети, але вкладає в них найцінніше - жіночу душу. А тому її картини ніколи не вдається зрозуміти до кінця, вичерпати зором. Залишається лише вгадувати бодай дещицю в напів-окресленості контурів.

Як вгадали один одного ця мальовнича пара? Познайомились вони під час вступу до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Згодом подружились, одружились, народили двох доньок-художниць (і обидві, як це не дивно, заміжні за художниками). Нерозлучне подружжя Дідиків як удома, так і на роботі - разом викладають у Коледжі мистецтв ім. Ерделі. Приблизно так, одного разу і на все життя мистецтво подарувало їм любов. Як бачимо, тепер любов дарують вони. Через мистецтво.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати