«Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережила більшість з нас
Мені 6-12 років. До нас приїздить родич. Він любить посадити мене собі на коліна. В якийсь момент, коли я вже стала підлітком, він хоче поцьомати мене в губи. Я обурююся і тікаю.
Мені 13 років. Я йду по Хрещатику, Раптом дядько, що іде назустріч, різко хапає мене між ніг. Далі відпускає мене і йде спокійно далі.
Мені 21. Я розійшлася з психопатом. Він фоткає мене голу і грозиться викласти знімки в інтернеті.
Чи задумувалися чоловіки, як воно: виростати у атмосфері, коли до тебе ставляться як до м'яса? Ти нічого не зробила, але кожне вважає себе в праві тебе трахати і розпоряджатися твоїм тілом.»
Цей допис дав потужний поштовх українкам – за добу в соцмережах сотні постів, в яких жінки діляться часом шокуючими історіями про згвалтування і сексуальне насильство.
Мені 8. Мені 8. Я вертаюсь зі школи додому, викликаю ліфт, в останній момент в ліфт затесується пацанчик років мабуть 25ти. він везе мене ліфтом на останній поверх будинку де ми жили, потім тащить на горище і там ґвалтує.
Якби всі жінки, що пережили сексуальне насильство вийшли сьогодні на вулицю в червоному – земля б виглядала кривавою плямою.
Поділися хай не такою страшною, але неприємною історією згодилась й ужгородська журналістка Ярина Денисюк. Тиждень тому в громадському транспорті, в тісному автобусі дівчина відчула на собі чоловічу руку. Тоді подумала – може випадково, через тисняву, та ситуація повторилася.
Ярина Денисюк, журналістка:
Сьогодні це повторилося, я бачу, що це та сама людина, той чоловік. І я вже бачила, що він іншу дівчину чіпав за сідниці. То я вже впевнена, що він цим займається систематично. Потім до мене стала інша дівчина – він повернувся назад і я вже стою і бачу, що він до неї руку тягне. Він чіпав її за попу рукою. Гладив. Минулого разу він і мені пробував гладити руку. А взагалі він не тільки до попи ліз.
Дівчина впевнена, саме з таких, на перший погляд не крикливих, але не приємних ситуацій і починається вседозволеність для збоченців.
Ярина Денисюк, журналістка:
Я думаю, що страшне починається з малого. Бо такий дядько як цей буде їздити в автобусі, йому нічого не буде. Він відчує вседозволеність і він може маленьких дівчаток чіпати. Добре я можу це пережити, а якась 14-ти річна дівчинка може сприйняти це психологічно важко і її може це травмувати. А може він відчує, що таке можна робити і далі ловити десь цих дівчат.
Психотерапевт Дмитро Чамара каже, те, що українки почали говорити про ці речі – вкрай важливо. Такі акції зможуть вберегти і підтримати психіку багатьох.
Дмитро Чамара, психотерапевт:
Якщо жінка пережила побутове насильство, насильство в родини чи згвалтування, то вона стикається з соромом чи виною і це ті почуття, що заважають їй говорити. Вона блокує. І всі переживання заганяються в середину. Жінці здається, що вона один на один з проблемою. Це найбільша проблема. Найважливіше не мовчати і говорити.
Пережите згвалтування чи не здорові пестощі в дитинстві, можуть поламати людині все життя. Вона може замкнутися і нікому не довіряти.
Дмитро Чамара, психотерапевт:
Якщо жінка замикається в неї може виникнути думка, що з нею щось не так. Тоді це одні з найбільших переживань. Вона мовчатиме і буде думати, що сама винна – це я винна, я не відмовила насильнику, я не відстояла. Жінка може сильно через це мучитись. Тому перше, як я і казав – треба про це говорити, треба в цьому розбиратися.
Через сексуальне насильство до патрульних Ужгорода й Мукачева звертаються не надто часто. Поширенішими є сімейні чвари на побутовому грунті. Як правило, насильством закінчуються сварки на не тверезу голову.
Ернест Завадський, речник патрульної поліції Ужгорода і Мукачева:
Спостерігаємо негативну тенденцію. Загалом гіршою вона не стає. Такі факти мають місце разів 3-4 на 2 тижні це 100 %. Трапляються виклики в яких ідеться про насильство. Здебільшого – це щось не поділили. Звичайно грає роль стан алкогольного сп’яніння. Коли в результатах таких посиденьок маємо побиття, насильство і навіть летальні випадки.
З початку року в області розпочато всього 7 кримінальних проваджень по згвалтуваннях і задоволенню потреб неприроднім шляхом. Хоча фахівці кажуть, що ця цифра в рази більша. Просто це та тема, про яку воліють не говорити, відповідно і в поліцію не заявляти. А от психологи і психіатри закликають говорити навіть про найменші прояви агресії і сексуальних домагань.