Про необхідність систематизації творчої спадщини окремих громадсько-культурних діячів нами вже багато говорилося на сторінках газет. Василь Пагиря виконує це завдання з відповідальністю перед нащадками. І ось нещодавно в Ужгороді вийшла його чергова книга, присвячена листуванню з закарпатцями за кордоном під назвою “Листування – шлях пошуку і знахідок”.
Серед листів знаходимо дописи до Федора Іванчова, Олени Рудловчак, Михайла Мольнара, Марії Гренджа-Донської, Василя Комана та інших. Тут же подано й чимало листів відомих громадсько-культурних діячів до Василя Пагирі. Наведене листування відображає 80-ті роки минулого століття та відображає невідомі риси літературного процесу. Читаючи листи Василя Пагирі до Олени Рудловчак (нині покійної) довідуємося про тісні літературні та наукові зв’язки письменника з діаспорою в Словаччині, про дослідження важливої проблеми в історії Угорщини – пошук могили поета Шандора Петефі, про відзначення важливих історичних подій. Слід відмітити, що співпраця Василя Пагирі з багатьма періодичними виданнями відбувалася в тому числі й завдяки вище названим особам, котрі активно допомагали колезі. До книги включені також публікації Василя Пагирі присвячені окремим пряшівським виданням та перелік статей опублікованих у журналах “Дукля”, “Дружно вперед”, народних календарях…
Книга стане в нагоді учням, студентам, вчителям та й усім, хто цікавиться історією рідного краю.
Наприкінці хочеться внести декілька уточнень, які не стосуються рецензованої книги. У газеті “Срібна Земля-Фест” від 18-24 жовтня 2007 р. була опублікована наша стаття, присвячена праці Івана Мільчевича “Домбоківський монастир”. Дану рецензію раніше розмістила газета “Трибуна” під назвою “Перша книга з серії “Монастирі Закарпаття – обереги духовності краю” (28 вересня 2007 р.). У зв’язку з тим, що газета “Срібна Земля-Фест” без нашої згоди змінила заголовок публікації, який не відповідав змісту статті, відбулася зміна акцентів, порушення авторського права, етичних норм та спотворення авторської думки. Подібні дії редакції призвели до неадекватної оцінки публікації серед громадськості, що негативно відбилося на іміджу автора книги та рецензента. У зв’язку з цим, вважаємо за потрібне висловити свої вибачення автору книги “Домбоківський монастир” та застерегти колег від подібних випадковостей.