Група народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді України проект закону 4141 «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про судовий збір» (щодо усунення обмежень у доступі до правосуддя), ухвалення якого допоможе зменшити судовий збір при поданні адміністративних позовів.
Наразі розмір судового збору є надмірним і подекуди непосильним для громадян. Особливо це стосується оскарження рішень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до чинного законодавства, у випадку подання скарги до суду судовий збір за кожну із зазначених у ній вимог обраховується окремо. Відтак судовий механізм громадського контролю за рішеннями місцевої влади є надто дорогим. «Цим законопроектом ми повернемося до того, що було раніше: незалежно від того, скільки немайнових вимог міститься в судовій скарзі, судовий збір сплачуватиметься лише один», – пояснив один з ініціаторів законопроекту, юрист Микола Яцков.
Наприклад, судовий збір за оскарження одного рішення Ужгородської міської ради від 9 листопада 2015 року №1885 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» може сягнути 52 364,00 грн. Оскільки в законі розмиті критерії визначення немайнових вимог, то деякі судді вираховують ще підпункти в рішенні. Розрахунок сплати судового збору за станом на 1 лютого 2016 року: 551,20 грн/вимога х 95 вимог = 52 364,00 грн.
Також активісти «Кірпічки» напрацювали проект закону «Про внесення змін до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо обов'язкового оприлюднення актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування). За словами ініціаторів документу, необхідність його ухвалення зумовлена тим, що органи місцевого самоврядування часто ігнорують вимоги законодавства про необхідність опублікування власних рішень, зокрема нормативно-правового характеру, в друкованих виданнях.
При цьому, якщо громадянин оскаржує рішення органів місцевого самоврядування в суді, він має вказати джерело оприлюднення такого акту та надати докази набрання ним чинності. Нерідко суди уникають розгляду справ через неможливість доведення факту набрання чинності таким актом, який не опублікований за належною процедурою.