Юрій Бенца, прокурор Закарпатської області: "...я не підвладний нікому, крім Генерального прокурора і Закону"

Юрій Бенца

— Юрію Юрійовичу, чим для вас є цей ювілейний етап у житті і як його сприймаєте?

— Дуже молодо це сприймаю, а дивлюся на свій ювілей об'єктивно, по-філо-софськи. Бо приходить уже той вік, коли варто і є на що оглянутися, коли можна підвести якусь умовну, риску зробленого, досягнутого в особистому житті,,в професійній діяльності. Маю на увазі можливість безпристрасно, тобто не на догоду собі, а реально оцінити те, що зробив за свої 60 років.

— Скільки з них віддано органам прокуратури?

— Працюю у цій системі з 1974 року. Оглядаючи пройдений шлях, думаю, що в такій сфері діяльності, як правоохоронні структури, до яких належить і прокуратура, ідеально завершеної роботи не може бути ніколи. Бо поки є держава і суспільство, яке супровождують і правопорушення, і злочини, відповідно мають реагувати правоохоронні органи. А ідеального суспільства нема, і поки люди скоюють злочини, доти потрібні будуть правоохоронні органи.

— Вони певною частиною суспільства сприймаються в штики, і прокуратура в тому числі. її не люблять...

— Кого?

— Прокуратуру.

— Як і в інших правоохоронних структурах, у прокуратурі подарунків не роздають.

— А чому, Юрію Юрійовичу, ви собі вибрали саме таку професію, хто найвідчутніше вплинув на формування ваших життєвих принципів? Розкажіть трошки про себе.

— Народився у Хусті. Маю брата, сестру. Сім'ї наші дуже дружні, що вважаю досить значимим. Звичайно ж, найперший і найважливіший вплив — це батьківський. Мама була вчителькою початкових класів, батько — фінансист, а десь під 50 років він ще закінчив і юридичний факультет. У нас удома завжди панував порядок, а це поступово формувало в дітях самодисципліну. Потім до цього вже зобов'язувала робота. До речі, свою трудову біографію починав я робітником на будівництві Хустського плодоконсервного заводу. Закінчуючи середню школу, бачив себе в інституті міжнародних відносин або на юридичному факультеті. Зі столиці, куди посилав документи, відписали, що необхідна московська прописка, якої в мене, зрозуміло, не було, а юрфак Львівського держуніверситету тод потребував для вступу на стаціонарне навчання два роки стажу роботи або відслужену армійську строкову.

— І ви відступилися спочатку?

— Ні. В житті я завжди чітко ставив собі мету і йшов до неї конкретним трудом. Юридичний, як уже сказав, також був моєю мрією — одинадцятикласником зачитався цивільно-процесуальним кодексом, який вдома майже випадково взяв у руки. Мене зацікавив предмет. Тому не хотів відкладати і поступив на заочне відділення. Вдень працював на будівництві, а вечорами та у вихідні сидів над підручниками. Через півтора року вже був юрисконсультом міськзмішторгу. Після закінчення вузу три з половиною роки працював адвокатом Міжгірської юрисконсультації, а там уже почався відлік 33-річного стажу роботи в органах прокуратури. Починав його слідчим Рахівської прокуратури, потім старший слідчий Ужгородської міської, обласної...

— Юрію Юрійовичу, ви 10 років займалися слідством. Більше половини з них — слідчий з особливо важливих справ прокуратури Закарпатської області. Надзвичайно, як на мене, тяжка робота. З 1984 року вже займаєте керівні посади — прокурор Му-качева, Ужгорода, Мукачівського району, перший заступник обласного і ось уже третій рік на посаді прокурора області. Пройшовши таку школу, можна, мабуть, достатньо впевнено почуватися в цьому кріслі. А все-таки, що важче: бути в підпорядкуванні чи керувати?

— Знаєте, в нас нема легкого хліба на жодній посаді. Бо за кожною справою, за кожним особистим зверненням, за кожною цифрою, що разом виростають у статистику, — біда, а дуже часто, на жаль, горе конкретної людини. Ми маємо бачити перед собою кожну. Якщо не фізично, то бодай відчувати і зрозуміти. Щоб зло, злочин були справедливо покарані, а потерпіла сторона — захищена. То є велика відповідальність, а з посадою вона зростає, мабуть, у геометричній прогресії, як і коло обов язків.

— А доводилося вам діяти всупереч власним принципам чи переконанням у силу, наприклад, владного тиску чи якогось іншого впливу?

— Ніколи в мене суперечностей з власними переконаннями не було. Завжди старався давати реальну, оаєктивну оцінку. За всю мою слідчу практику єдиний раз справа, яку я вів, поверталася на до-слідування, і то з чисто формальних причин. А були ж такі, що в апеляційному порядку доходили до найвищих інстанцій. Це вже як рентгеном тоді кожний висновок просвічувався, але мене то ніскільки не пригнічувало, не вибивало з колії, бо діяв прозоро, максимально об'єктивно. І в усіх випадках мірою покарання залишалася та, яку я просив у державному обвинуваченні, виходячи з тяжкості злочину. Три справи навіть розглядалися пленумом Верховного Суду СРСР.

Тим більше свою позицію повинен мати прокурор області.

— Ніхто і ніщо на вас не може вплинути? Навіть високопосадовці?

— Я не підвладний нікому, крім Генерального прокурора і закону. З такої позиції спрямовую роботу прокуратури області. В її основі один принцип — верховенство закону.

— Давайте поговоримо про її ефективність. Зокрема в такому важливому напрямі, як дотримання законодавства про права і свободи людини та захист інтересів держави.

— За результатами наглядової діяльності у цій сфері органами прокуратури області з початку року порушено близько 400 кримінальних справ, дві треті яких уже направлено до суду. Добрих три десятки з них — проти тих нечесних роботодавців, які, навіть маючи на рахунках гроші, своєчасно не платили своїм працівникам зароблене. Внесено майже п'ять тисяч документів прокурорського реагування. За результатами їх розгляду притягнуто до відповідальності понад дві тисячі посадових осіб, відшкодовано, в тому числі й за позовами прокурорів, майже 23 млн. грн. З них понад 8 мільйонів — до бюджету. Слідчими органів прокуратури направлено до суду з обвинувальними висновками більш як 450 кримінальних справ. Половина з них — у сфері економіки. Якщо за такий період минулого року в нас не було жодної справи щодо запобігання та протидії легалізації одержаних злочинним шляхом доходів, то на сьогодні таких маємо дві.

— Що це за справи?

— Обидві стосуються експорту лісу. Зокрема, торік суб'єктами господарювання, за даними митників, було здійснено 12235 експортних операцій з лісоматеріалами, а обласне управління лісового господарства видало тільки 9764 сертифікати про походження деревини та виготовлені з неї пиломатеріали. Ця розбіжність спонукала нас провести взаємо-звірки. Виявлено понад 300 випадків експорту лісоматеріалів за підробленими сертифікатами щодо їх походження. В результаті порушено кримінальні справи за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, підроблення та використання сертифікатів про походження деревини.

— Юрію Юрійовичу, оскільки навмисні   вбивства та деякі інші злочини проти людини тепер розслідує міліція, то, крім названих вище, які ще кримінально-карні дії розстежують ваші слідчі?

— В компетенції слідчих органів прокуратури також злочини про перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, у сфері економіки — про приватизацію, банки і банківг ську діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, привласнення, розтрата майна або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

— Сюди входить корупція?

— Так. Лише за 9 місяців цього року в суди для розгляду направлено 49 кримінальних справ про злочини з ознаками корупційних діянь. Найбільше серед них про зловживання владою або службовим становищем і їх перевищення, а також стосовно службових підроблень та одержання хабара.

— Наскільки я розумію, в корупційні тенета потрапляють ті, хто перебуває на державній службі. Є в тому числі й правоохоронці?

—  Як не прикро. До відповідальності за ті чи інші корупційні дії притягнуто 53 особи. Серед них 12 держслужбовців, 26 посадовців органів місцевого самоврядування, 23 депутати місцевих рад, 13 працівників міліції і 4 податківці. Зокрема, прокуратурою області розслідувано і направлено до суду кримінальну справу проти старшого слідчого Ужгородського райвідділу міліції, який незаконно вимагав у громадянина Угорщини 6 тисяч доларів США за непритягнення його до кримінальної відповідальності за нібито контрабандне переміщення через кордон транспортних засобів. Є й інші випадки.

До слова, здійснюючи нагляд за законністю діяльності правоохоронних органів, цього року прокурорами скасовано понад 250 постанов про відмову в порушенні кримінальних справ з одночасним їх порушенням. Майже третина з них уже направлена до суду. Крім цього, скасовано близько 70 постанов, в основному слідчих" міліції, про порушення кримінальних справ і понад 120 — про незаконне закриття, а також більш як ЗО постанов з питань оперативно-розшукової діяльності.

— Виходячи навіть з ось цих цифр, а головне — з вашого величезного досвіду слідчої і керівної роботи, поділіться власною думкою про доцільність виведення з-під юрисдикції органів прокуратури слідства. Адже говориться про це вже не один рік. Це було б добре чи погано?

—  Про це справді йде мова. Якщо з усіх правоохоронних органів у процесі реформування виведуть апарат слідчих і зі справжніх професіоналів сформується самостійний слідчий орган, наприклад комітет, то, на мою думку, це добре. Хоча, в принципі, значення має не підпорядкування, а винятково якість, результативність слідчої роботи. Над чим і працюємо.

— Кожний четвер у вестибюлі обласної прокуратури спостерігається особливе велелюддя. Це що — день відкритих дверей у вашому відомстві?

— Двері кабінету кожного нашого працівника для відвідувачів відчинені завжди. По четвергах особисто я приймаю громадян. Якщо ви помітили, що у ці дні їх більше, то пояснив би це так: люди прагнуть потрапити до керівника тому, що він вирішення кожного звернення бере на особистий контроль. Цього ж вимагаю від своїх заступників, керівників структурних підрозділів, прокурорів у містах і районах області. Я особисто розцінюю звернення громадян як своєрідний індикатор довіри до нас. Тому за неналежне вирішення суворо питаю з підлеглих. З початку року органами прокуратури області розглянуто понад 5 тисяч звернень громадян; а кожне десяте з них виявилося обгрунтованим. Задовольнивши їх, ми тим самим захистили і поновили права та свободи цих людей.

— Ваша професія зумовлює роботу з суспільним негативом. Це впливає на особисте життя, давить на внутрішній стан?

— У мене нерви не слабкі. Не то, щоб спокійно сприймав те, що скоїть злочинний світ (бо це впливає), а професійно — як факт, якому треба дати об'єктивну оцінку, винести правильне рішення. Не раз мозок цілодобово працює, або прокинешся вночі — лежиш і прокручуєш ситуацію, деталі...

— Що в роботі для вас найважче?

—  Підписувати накази про дисциплінарні покарання на своїх працівників, бо знаю, що вони професіонали. Але і в нашій роботі, як у всякій іншій, десь також трапляється неуважність, недопра-цювання — тоді спуску нема.

— У Вас практикуються колективні поїздки на фестивалі, в коридорах, бачу, з'явилося багато картин...

— Людей, тим паче з особливостями нашої роботи, повинні оточувати красиві речі, затишок. Як керівник, стараюся це забезпечити. Позитивний заряд дають і ці поїздки, під час яких знайомляться, спілкуються сім'ї наших працівників, їздили на Міжгірщину, двічі були на фестивалі "Рахівська бринза". Майже всі наші працівники відвідали виставку робіт Мункачі в Мукачеві, двічі цього літа організовано відпочивали в с Дідово на Берегівщині...

— До речі, дуже гарно, затишно і зручно у вашому кабінеті. Над цим попрацювали дизайнери-профі?

— Ні. Тут весь дизайн мій, тобто власна уява попрацювала. Нею послугував-ся і під час ремонту всього приміщення.

— То ви — естет. Захоплюєтеся живописом?

— Школярем займався у студії  нині народного художника України Юрія Герца. Ось в кабінеті його картина.

— А що найбільше любите?

— Троянди. їх у мене 367 — кущові, штамбові. Ціле розмаїття посаджене так, що коли розквітнуть, то ніби пливуть квіткові хвилі. Перше цвітіння — казка. А ще люблю куховарити в неділю, вечорами перечитую класику.

— Хто доглядає ваше трояндове диво?

— Сам. Іноді до півночі біля них пораюсь.

— І що робите з квітами?   

— Я ще жодної квітки не зрізав. Жодної! Ось коли вона вже відцвіте і починає в'янути — беру в руки секатор і знімаю. Кущ троянд має бути красивим, як жінка...

— То у вас такий підхід і до жінок? Яке місце вони займають у вашому житті?

—  Тільки любимі. В мене їх три. Це дружина, донька і внучка Олександра — центр всесвіту. Субота, то її день, який починається книжковим магазином і двома-трьома новими книжками.

—  І на закінчення, Юрію Юрійовичу, прийміть найщиріші вітання з нагоди ювілейного дня народження і побажання міцного здоров'я, сімейного щастя і родинного затишку, радості й нових успіхів у праці, творчої наснаги в усьому на многії, благії літа.

— Дякую.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати