12-річний Сашко Покорський із закарпатського Мукачева став чемпіоном Європи, а тепер готується до світової першості

Зовсім нещодавно він повернувся змагань на Кубок України, який пройшов у місті Жовква Львівської області. Там підліток здобув перше місце серед юніорів і друге серед дорослих. А ще перед тим, у липні, Сашко став чемпіоном Єропи серед юніорів. Із 2005 року, до речі, Покорський — майстер спорту.

Із Сашком зустрічаємося у нього вдома. Разом з батьком Віталієм вони лагодять літаки. Покорський-старший свого часу теж захоплювався авіамоделізмом. Однак великих досягнень у спорті не здобув. Тепер родина має власний бізнес. Адже щоб займатися спортом на професійному рівні - потрібні гроші. Щоразу на змагання Сашкові купують щонайменше два літаки, кожен з яких обходиться у 120 гривень.

Сашко запрошує до вітальні. Там над столиком для комп'ютера прикріплена спеціальна поличка. На ній викладені кубки та медалі.

— Дивіться, — каже чемпіон, — для нагород майже не залишилося місця. Хіба що для кубка за перемогу на світовому чемпіонаті (посміхається).

Серед 12 кубків і 20 медалей є: «III місце. Суперкубок України з авіамодельного спорту. 2004 рік», «І місце. Етап Суперкубка світу. 2005 рік», «II місце. Етап Суперкубка світу. 2007 рік», «І місце. Кубок України серед дорослих. 2005 рік».

Олександр Покорський захопився авіамодельним спортом десь у 8 років. Про кордові моделі літаків дізнався від батька.

— Якось увечері, — пригадує хлопчина, — батько сів біля ліжка і питає: «Ти хочеш серйозно займатися авіамоделізмом?». Наступного дня ми відвідали авіамодельний гурток. Я довго спостерігав за повітряними боями, а потім погодився.

П'ять років тому родинний екіпаж Покорських в Ужгороді придбав перший літак. Дебют Сашка — кубок Закарпаття у 2003 році. Тоді він приїхав на змагання з одним літаком, який максимально «вижимав» 70 кілометрів за годину, і переміг. Тепер в «арсеналі» хлопчини близько сотні літаків «малої» авіації. Вся техніка зберігається на спеціальних підставках, якими до стелі заставлена лоджія квартири Покорських.

Щоб виходити на змагання, потрібно залучити трьох людей: двох механіків і пілота. У Покорських свій екіпаж: Віталій - механік, Сашко - пілот. Третіми, зазвичай, бувають мукачівці Іштван Бурчак або Сергій Позняков (також спортсмени з авіамоделізму). Власне, авіамодельний спорт включає в себе повітряні бої на аеродромі.

Сашко бере до рук літака. Він зроблений із пінопласту, сосни та індонезійської бальзи.

— З цим я брав участь у змаганнях у Москві, — каже. - Такі літаки для мене привозять із Молдови від авіамоделіста Станіслава Кулачкіна. А мотори «Фора» об'ємом 2,5 кубічних сантиметра виготовляють харків'яни Вадим Савенков та Сергій Узкіх. Нині на них літає половина авіамоделей світу.

На одне змагання потрібні два літачки. За сезон - із березня до жовтня -Покорські використовують 40—50 штук.

За перемоги Покорський призів не отримує. Навіть на чемпіонаті Європи переможцям вручили винятково медалі.

Однак під час змагань спортсмен викладається по повній.

— Уявіть собі, за день - вісім перельотів і це — майже без перерв. Натягнення бійцівських кордів настільки велике, що сталеві троси при зіткненні рвуться, мов павутиння, — каже Сашко.

Тим часом фахівці стверджують, що навіть один бій може виснажити спортсмена, не те що вісім. Крім того, Сашкові потрібно ще й засвоювати шкільну програму. На щастя, хлопчина добре це розуміє й не менш успішний в школі.

На завершення розмови Сашко хвалиться, що гарно розмовлє англійською. Коли приїжджає на змагання - неодмінно шукає іноземців, щоб поспілкуватися. Крім авіамодельного спорту, чемпіон має ще одне, далеко не чоловіче захоплення — він вишиває. Хлопчина виймає з шухляди канву з нитками і голкою. Основні візерунки його серветок, звісно, літаки.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати