Присутність у залі творчого бомонду – лауреата Шевченківської премії, письменника Мирослава Дочинця, поета, есеїста, перекладача Андрія Любки, письменника і літературного критика Олександра Бойченка, поетеси, члена НСПУ Тетяни Рибар та ін.., а також музикантів, майстрів пера і пензля, журналістів крайових ЗМІ, та щирих поціновувачів українського слова запрошувала поважного гостя до відвертої розмови.
Модерував зустріч наш земляк, письменник і видавець Василь Ґабор, у видавництві якого й побачила світ монографія Марка Андрейчика «Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX ст.» (Літературна агенція «ПІРАМІДА», Львів, 2015 р.).
Щира бесіда гостя з далекої Америки з мукачівцями тривала майже дві години.
Марко розповідав про себе, про те, як вперше приїхав на Україну після проголошення Незалежності (Марко Андрейчик народився в сім’ї українських емігрантів у Філадельфії), як закохався у все українське і українську дівчину Ярину, яка, до речі, була вокалісткою гурту «Мертвий півень», як виник задум створити рок-гурт «Їжак», щоб переспівувати старі і творити нові пісні українською.
Основний акцент розмови був зосереджений, власне, на монографії, присвяченій українській прозі 90-х років ХХ ст., у якій Марко Андрейчик проаналізував сучасні прозові твори, написані вісімдесятниками у перше десятиліття незалежності України, головним героєм яких є український інтелектуал пострадянської доби. За словами автора, цей період був позначений великим творчим піднесенням, експериментами та вивільненням української культури. Дослідження зосереджене на прозі семи письменників: Володимира Діброви, Юрія Іздрика, Костянтина Москальця, Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Євгенія Кононенка та Юрія Ґудзя, у аналізі яких науковець взяв до уваги три явища характерні для української прози 90-х років – ейфорію, хаос і спільноту, співіснування яких і визначають цей період в українській літературі.
Надзвичайно приємно було дізнатися, що там, за океаном, є люди, які живуть Україною. Марко Андрейчик цікавиться всім українським: він любить українську пісню, вірші, прозу, які перекладає на англійську і намагається все це донести англомовній аудиторії: «Майже без винятків студенти, які слухають мій курс, із захопленням ставляться до української літератури, їх цікавлять динаміка, експерименти, цікавить життя українців».
Прості і відверті у спілкуванні Марко та Ярина були зворушені щирістю та гостинністю мукачівців. Хор «Відгомін», до складу якого входять члени «Союзу українок» та товариства «Просвіта», порадував шанованих гостей виконанням українських пісень, мисткині Тетяна Коструб’як та Валентина Попелюшка подарували виготовлені власноруч українські обереги – ляльки-мотанки, цінним подарунком від творчих людей міста стали їх авторські книги.
По завершенні розмови, за автографом біля Марка Андрейчика вишикувалась справжня черга. Приємно зазначити, що фонди міської бібліотеки збагатилися також цінним виданням від науковця зі США – ми отримали автограф на згадку про зустріч на книзі та обіцянку, при нагоді, знову завітати до «дуже затишного європейського містечка та бібліотеки, у якій багато світла».
Тетяна Туряниця, завідувачка відділу обслуговування Мукачівської міської ЦБ ім. О. Духновича