В Ужгороді готується до друку новий збірник документів про возз’єднання Закарпаття з Україною

Наших краян, які віками перебували у складі іноземних держав, не полишала мрія жити разом з братами-українцями, але вона не могла здійснитися в силу різних внутрішньополітичних, а особливо міжнародних причин. Тому шлях Закарпаття до України був неоднозначним, тривалим і складним, навіть драматичним. Щоб його пройти і повністю здійснити свою мрію, закарпатцям довелося немало пережити маловідомих для загалу складних політичних подій і навіть трагедій. А його прихильникам і організаторам, нарешті, одержати таку сприятливу можливість, щоб її остаточно самим вирішувати. Лише у першій половині XX ст. це питання тричі випливало на порядок денний, і кожного разу воно ставало проблемою міждержавних відносин в Центральній і Південно-Східній Європі.

Не відомо, чи ставилося конкретно тоді питання про самостійну державу Закарпаття, але, перебуваючи географічно у самому центрі Європи і маючи з геополітичного погляду стратегічне значення, наші краяни у переважній більшості, споріднені однією мовою, релігією, давніми звичаями і традиціями, до того ж обмеженій у виборі жити з українським народом, мали б претендувати на таке право. Ми ж мусимо констатувати - упродовж всієї минулої історії на його долю завжди випадало бути на окраїні тієї чи іншої держави, в яку доводилося входити. Так було і в Австро-Угорщині, і окремо в Угорщині, і в Чехословаччині, і в Радянському Союзі. Як показав час, зважаючи на цю обставину, воно прагнуло у 1919 році вирішити свою долю, приєднавшись до якоїсь сусідньої держави.

Аналізуючи процес входження Закарпаття до України, як возз'єднання, деякі політики і дослідники зупиняються лише на подіях 1944-1945 років і до того ж по-різному трактують сам термін цього руху, вживаний у тих державах, кому воно свого часу належало. Як відомо, українська мова багата на синоніми, тому в текстах документів і в історичній літературі поряд з терміном «возз'єднання» вживаються — злука, з'єднання, з'єдинення, об'єднання, приєднання, прилучення, входження, ба навіть анексія утих авторів, які упереджено ставляться до цієї події. Упорядники вживають термін

«возз'єднання», який зафіксовано в основних документах цієї події-Маніфесті, ухваленому на першому з'їзді народних комітетів Закарпатської України та в договорі про Закарпатську Україну, підписаному Радянським Союзом і Чехосло-ваччиною в Москві.

Уперше питання, з ким жити Закарпаттю, виникло на реальному ґрунті після завершення Першої світової війни і розпаду багатонаціональної Австро-Угорщини. Період з осені 1918до осені 1919 років був одним із найбурхливіших в історії краю. І в результаті міжнародних обставин у вересні 1919 року на підставі мирного договору, укладеного в Сен-Же-рмен ан Ле (Франція), Закарпаття опинилося у складі новоутвореної Чехословацької Республіки як автономна одиниця і з волі цієї ж держави одержало свою офіційну назву «Підкарпатська Русь», не питаючи її населення.

У передвоєнний період, з осені 1938 до березня 1939 року, питання про подальшу долю Закарпаття вдруге стало міжнародною проблемою, яке все ж таки одержало записану в документах ще у 1919 році автономію у складі Чехосло-ваччини і перший автономний уряд Підкарпатської Русі (з ЗО грудня 1938 року -Карпатської України). Про належність закарпатських українців до українського народу, як однієї з його гілок, тоді лише проголошувалося, бо його практичне вирішення було просто неможливим.

І втретє, це ж питання стало темою міждержавних відносин у роки Другої світової війни, особливо на її завершальному етапі. Тоді воно фактично стосувалося двох держав - Чехословаччини і Радянського Союзу, після того як у Мукачеві був ухвалений Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Українською РСР, її вихід зі складу Чехословаччини і остаточно перетворено в життя тільки з підписанням договору про Закарпатську Україну між Радянським Союзом і Чехословаччиною.

За роки радянської влади виданню збірників документів про возз'єднання Закарпаття з Україною приділялось дуже мало уваги. Серед видань бачимо лише збірники деяких архівних матеріалів. Зокрема питання пошуків шляхів співжиття нашими краянами у 1918—1919 роках частково висвітлювалися у збірниках «Шляхом Жовтня», т.1 (1957) та «Під прапором Великого Жовтня» (1959). Визволення і возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною знайшло відображення в окремих загальнореспубліканських збірниках (1945, 1949) і лише через 20 років після цієї події вказаній проблемі був присвячений окремий 6-й том збірника документів «Шляхом Жовтня» (1965).

Але за ті роки ніколи не публікувалися основні рішення багатьох сільських і міських народних рад, зокрема Любовнянської, Свалявської, Мараморош-Сигетської, протоколу Хустського з'їзду (1919), резолюції з'їзду закарпатських українців у Станіславі (1919, акта Директорії про з'єднання всіх українських земель (1919), в яких народ висловлювався за об 'єднання Закарпаття з соборною Україною.

Не став фактом друкованого поширення меморандум Центральної Руської Народної Ради про приєднання Закарпаття до Чехословацької Республіки (1919) та його правове становище в ній. Не публікувався Сен-Жерменський мирний договір, згідно з яким наш край був приєднаний на автономних засадах до Чехословаччини (1919). Фактично було накладено табу на опублікування архівних документів і матеріалів про короткочасне існування Карпатської України, хоча відразу у Празі і Відні з'явилися такі видання, як «Карпатська Україна в боротьбі» (1939) та «Карпатська Україна. Спомини і переживання» Володимира Бірчака(1939).

Що ж до трагічних подій осені 1944 року, які стали наслідком застосування радянськими каральними органами масових репресій до місцевих громадян, саме в період підписання Маніфесту про возз'єднання, у повному обсязі вони стали відомими лише напередодні краху радянської держави.

У роки незалежності України почали регулярно видаватися архівні документи і матеріали з цих доленосних проблем. Найбільше - про репресованих учасників Карпатської України і «Карпатської січі», які зазнали жорстоких переслідувань як від угорського, так і радянського політичних режимів. Серед них: збірники документів: «Крізь пекло ГУЛА-Гів» (1996), «Дмитро Климпуш - головний комендант «Карпатської січі» (1997), «Книга Пам'яті України: Закарпатська область», т.2 (1998), «Загиблі на чужині» (2003), в обласному томі у двох книгах «Реабілітовані історією» (2003, 2004). Окремий розділ документів опублікований в монографії «Вони боронили Карпатську Україну» (2002). Проблема входження Закарпаття до складу України досить широко представлена в збірнику документів «Возз'єднання» (два видання - 1999, 2000).

Документи і матеріали з усіх трьох вузлових проблем, на яких, власне, і базується збірник, подаються згідно з оригіналами і мовою українською чи російською, якою вони написані й опубліковані, в тому числі перекладені з угорської, чеської та німецької з зазначенням архіву, чи збірника документів, з якого вони взяті. У деяких документах є скорочення їх тексту, які не стосуються цієї теми. Назва краю дається згідно з наявним чи опублікованим документом. Примітки до окремих термінів, подій і прізвищ друкуються в кінці книги в. алфавітному покажчику. Деякі документи перекладені з угорської мови, друкувалися у Львові чи Києві, тому читач може зустріти певне різночитання у назві нашого краю.

Уперше опубліковано багато нових матеріалів, які зберігаються переважно в архівах зарубіжних країн (у Будапешті, Празі, Москві), куди свого часу входило Закарпаття. Збірник складається з трьох розділів: І. Пошуки шляхів до співжиття. Приєднання до Чехословаччини. II. Створення і діяльність автономного уряду , Підкарпатської Русі. Проголошення незалежності Карпатської України. III. Вихід Карпатської (Закарпатської) України зі складу Чехословаччини й возз'єднання з Україною.

P. S. Упродовж століть наш край називали по-різному, часто в залежності від того, до якої держави він входив і як його називали інші зарубіжні політики: Руська Марка, Угорська Русь, Угорська Україна, Руська Країна, Територія русинів південних Карпат, Русинія, Підкарпатська Русь, Русинко, Підкарпатська Україна, Прикарпатська Русь, Прикарпатська Україна, Карпатська Русь, Карпатська Україна, Карпатольйо, Закарпатська Україна і, нарешті, Закарпатська область у складі України.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати