Віктор Пащенко переконаний, що навіть активність «Комітету виборців України» не можна назвати справжнім громадським контролем населення України за ходом виборчого процесу, оскільки більшість його проектів, як і інших ГО, фінансується донорськими невітчизняними коштами.
Як стверджує соціолог, прозорість виборчого процесу в Україні більше забезпечується саме політичним контролем, а не громадським. «На Закарпатті це яскраво засвідчив приклад 2-го туру президентських виборів 1999 р., коли змагалися Кучма і Симоненко. Тоді на 2-ий тур прийшло на 100 тисяч виборців більше, ніж було у першому турі, що суперечить логіці. На практиці просто відпали спостерігачі від інших претендентів, а комуністи не змогли перекрити спостереженням усі дільниці», — каже Віктор Пащенко.
Більшість громадських організацій України — насправді умовно громадські, вважає аналітик. Багато з них є придатками до політичних партій чи інших груп інтересів. Майже відсутні приклади, щоб громадськість сама фінансувала свої об’єднання. Це характерно хіба для благодійних організацій. Суспільство до цього ще просто не готове, оскільки у більшість громадян не задоволені навіть базові життєві потреби.