Інвалід Олександр Сухан з Мукачева піднявся на Говерлу

Бізнесмен Олександр Сухан живе на околиці Мукачевого. Спільно з товаришем Іваном Герзеєм у кредит купив два мікроавтобуси.. Чоловіки організували приміський маршрут. Зараз Олександр працює сам. Він продав однокімнатну квартиру в мікрорайоні Росвигів і купив будинок на околиці міста. Зробив ремонт, поставив великий камін. У дворі збудував російську парну.

— Давно про це мріяв, — каже Олександр. — Коли мандрував уздовж Амуру, постійно балувався банькою.

Інвалідом Олександр став у 19 років. Поїхав на заробітки до Латвії. Збирав там на полі льон. Якось, коли в’язав снопи на вантажівці, потягнув за мотузку, а вона обірвалася. Хлопець полетів сторчма на землю і зламав собі хребет.

— Лікарі думали, що я не виживу, — розповідає, підсуваючи тарілку з абрикосами. — Навіть операцію не відразу зробили. Коли батьки приїхали провідати мене в лікарні, я сказав: ”Або забираєте мене звідси, або я до ранку не доживу”. Удома я відмовився від пігулок, бо аж пожовк від них. Почав на візочку їздити від хати до озера. Візок був ще радянський, ламався кожні два дні. За кілька років я став одним із найкраших у Радянському Союзі марафонців на візках.

Каже, що в Саках познайомився з москвичем Стасом — членом клубу ”Пригоди”.

— Стас розповів про мене мандрівникові Дмитрові Шпару. Той 1991-го запросив мене до Москви. Шпаро відбирав інвалідів для участі в марафоні Москва—Київ—Кривий Ріг. Наступного року разом із росіянами Юрієм Шаповаловим і Женею Колочковим я подолав маршрут із Владивостока до Петербурга. Стартували 11 квітня, а приїхали в жовтні. Проїхали 12 тисяч кілометрів. Ведмедів по дорозі зустрічали, — сміється Олександр.

1996-го збиралися зорганізувати ”ще більшу аферу” — об’їздити на візках Африку, з півдня до півночі.

— Цей переїзд погодився спонсорувати мій давній друг Віктор Балога (нині глава Секретаріату президента. — ”ГПУ”). У дитинстві ми разом грали у футбол. Наша команда з Березинки ходила до сусіднього Завидова, звідки Віктор Іванович родом.

Стартувати ми збиралися із Москви з Женею Колочковим, — згадує спортсмен. — Але Женю бандити вивезли на пустир і застрелили. Він позичив комусь 2 тисячі доларів, вимагав повернути борг. Убивць потім зловили. 12-річний син Жені залишився сиротою, його мати спилася.

Каже, що на інвалідах-спортсменах часто заробляють спритні ділки.

— Один бізнесмен з Москви, Трофімов, імені не пригадую, випросив 100 тисяч доларів на наш марафон з Петербурга до Лондона. Наша команда зустрічалася в Москві з президентом Росії Борисом Єльциним. Гроші виділили з російського бюджету. До Англії пан Трофімов супроводжував нас зі своїм охоронцем, а в Лондоні щезнув, прихопивши всі гроші. До Києва ми поверталися автобусом, коштом посольства. 10 тисяч доларів у Юри ще залишилося, але Трофімов у Москві їх відібрав. Погрожував, що вб’є його маму. Згодом Трофімова застрелили якісь мафіозі.

Теги:

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати