В інтерв’ю «Главкому» Балога розповів про своє бачення виходу з політичної кризи. Він називає опозицію «полегшеною версією влади» та вважає дострокові парламентські вибори необхідними хоча б для того, щоб незаслужено зайняті деякими політикамі депутатські крісла дісталися молодим лідерам, висунутим Майданом.

Як ви оцінюєте роботу позачергової сесії ВР? Це втрачений шанс?

Коли було оголошено про проведення позачергового засідання я публічно висловлював побоювання, що мета цієї сесії – узаконення введення надзвичайного стану в країні. Цього не сталося, що можна вважати позитивом.

Проте, негативів набагато більше. В нас не сформована нова парламентська більшість, хоча для цього були всі підстави та можливості. Не зроблено навіть кроку до вирішення питання узурпації влади однією людиною. Закон про так звану амністію взагалі можна вважати частиною сценарію по перетворенню країни на поле бою.

Чи можна говорити, що влада продемонструвала готовність піти на зустріч Майдану?

Про які поступки можна говорити, якщо щодня по всій країні майданівцям оголошують нові вироки, по містах ходять тітушки, а десятки людей вважаються зниклими? Натомість з усіх екранів ми чуємо про «трудовий Схід» і «безробітних бандерівців – екстремістів», від яких потрібно рятувати країну.

Чи можна вважати закон про амністію компромісом?

Прийнятий закон не має нічого спільного з визнанням права українців на мирний протест. Він більше нагадує відтермінування вироку приреченому на страту. З тексту цього документу відразу видно, що юристи Банкової думали не над вирішенням гострої політичної кризи в державі, а над тим, як залякати людей.

Хочу нагадати владі, що люди не злякались ні диктаторських законів, ні кийків та куль «Беркуту», тому можемо не чекати, що вони злякаються цих ультиматумів.

Чи надходили вам, як позафракційному депутату, пропозиції від влади щодо голосування по закону про амністію? Якщо так – хто саме робив такі пропозиції, які обіцянки та гарантії давали в обмін на підтримку?

У владі добре знають, що я такі пропозиції не розглядаю і додаткової мотивації не шукаю.

Чи запрошували вас або інших позафракційних до переговорів?

Питання в тому, чи є нам про що говорити. Я не бачу щирості у словах влади, яка два місяці не бачила сотень тисяч людей у центрі Києва, аж доки на Грушевського не почали горіти автобуси.

Лист групи позафракційних щодо врегулювання кризи, у зв’язку з яким згадувалося і ваше ім’я (наскільки мені відомо, помилково) – чи знаєте, хто був його ініціатором?

Так, я про це дізнався зі ЗМІ.

Мені відомо, хто за цим стоїть, і скажу вам, що це ті люди, які звикли лише користуватися плодами революції. Навіть тоді, коли їх ще немає.

Чи ведуться взагалі переговори між позафракційними депутатами з приводу створення окремої депутатської фракції чи групи, щоб брати участь у переговорах?

Це останнє питання, яке взагалі заслуговує на чиюсь увагу. Зараз головне – розрулити ситуацію в державі. Для чого вести переговори, якщо у Партії регіонів депутати розділилися і їм самим треба приймати рішення, яку створити фракцію, щоби рухати країну до єднання?

Ви звернулися з листом до послів західних країн, закликаючи ввести санкції проти певного кола посадовців. Хто і за яким критерієм складав цей список? Якого реального результату чекаєте від свого кроку?

В своєму листі я чітко зазначив, що розпочинати треба з тих депутатів, які 29 січня голосували за так звану амністію в редакції влади. Якщо політики не мають сміливості протистояти своєму лідеру, який втратив відчуття реальності, то вони мають відповідати за свої дії. Бо виходить так, що вони ведуть країну до громадянської війни, розраховуючи пересидіти скрутні часи за кордоном.

Хочу, щоб депутати від ПР чітко розуміли, що горе, яке вони несуть країні, не омине їх родини і комфортно відсидітись не вийде. Хіба що під Кремлем. Але ми з вами знаємо, що до Москви більшість з них їздить хіба що гонорари та нові темники отримувати, а більшість воліє жити в ненависній для них Європі.

Чи можна говорити про те, що влада почала здавати позиції?

Не думаю, що в цій країні є хоча б одна людина, яка вірить в те, що Янукович добровільно відмовиться навіть від частини своїх повноважень, чи принаймні забезпечить чесні вибори в 2015 році. Все, що робить влада – це розпочинає свою улюблену гру в «розводки кошенят». Питання лише в часі і методах, якими вона буде нищити опозицію та громадських активістів.

Нам не потрібно бути провидцями, щоб спрогнозувати те, що буде в країні в найближчі роки. Але якщо хтось сподівається, що буде російсько-білоруський сценарій – він глибоко помиляється.

Ваш брат Василь Петьовка 16 січня підтримав закон про бюджет. Чи схвалюєте такий вчинок?

Це питання треба задавати йому особисто. Але його позиція з партією не погоджувалася і особисто я її не можу схвалювати.

Яким, на вашу думку, може бути компроміс між владою і Майданом? Чи вдасться його досягти?

Єдиний компроміс – це виконання вимог Майдану. А це означає покарання винних у смерті та побитті людей, звільнення активістів, відновлення євроінтеграції та відставка Януковича. Ніхто не говорить, що це все потрібно зробити за один день. Але люди мають чітко бачити, яким чином і коли їх вимоги будуть виконані.

Які поступки влади, на вашу думку, могли б бути достатніми для того, аби задовольнити Майдан?

Ще раз наголошую – Майдан сформував і озвучив всі свої вимоги. І він має право вимагати їх виконання. Бо саме влада почала бити мирних демонстрантів, вперше за історію незалежної держави пролила кров людей та зробила країну розмінною монетою в торгах за своє політичне майбутнє.

Хочете компромісу – виконуйте вимоги людей і напругу в суспільстві принаймні частково буде знято.

Як ви оцінюєте здатність лідерів опозиції впливати на Майдан?

Мені здається, що після подій 30 листопада, голосувань 16 січня люди все менше вірять опозиції і все більше покладаються на себе. І чим далі опозиція програватиме владі, тим менше до неї прислухатиметься громада.

Люди хочуть бачити в опозиції реальних провідників революції, а не полегшену версію влади. Вони більше не хочуть чути порожні слова – люди вимагають реальних дій. Лише за таких умов лідери опозиції здатні будуть повернути собі довіру народу.

Існує думка, що Яценюку було потрібно приймати пропозицію прем’єрського крісла, щоб мати змогу впливати на ситуацію. Чи поділяєте ви таку думку?

Впливати на ситуацію в країні, сидячи в прем’єрському кріслі, можна лише за Конституцією 2004 року. А так посада глави уряду без повноважень не представляє собою ресурс, з допомогою якого можна щось змінювати в державі.

Чи підтримуєте ви ідею створення коаліційного уряду з усіх політичних сил? На яких умовах такий уряд міг би бути створеним?

Я притримуюсь позиції, що в такому уряді не повинно бути жодного представника КПУ, чи Партії регіонів. Президент повинен повністю віддати Кабінет Міністрів опозиції, яка має взяти на себе відповідальність за підписання Угоди про Асоціацію з ЄС і проведення докорінних реформ. Розумію, що той, хто на це погодиться – політичний камікадзе. Але в історію України він ввійде героєм. А це важливіше будь-яких посад.

І тут нехай кожен для себе вирішує – він буде підходити до цього питання з точки зору політичної доцільності, чи внеску в розбудову держави.

Як ви ставитеся до ідеї розпуску ВР, на яких умовах це можливо?

Ручне голосування 16 січня показало, що самостійний парламент в Україні відсутній. А ніч 29 січня, коли Янукович приходив на Грушевського говорити з «регіоналами», показала, що переформатування Верховної Ради під потреби суспільства не видається можливим.

За нинішніх умов законодавча гілка влади потребує перезавантаження. Єдиний легітимний шлях, яким це можна зробити – це перевибори. Тим більше, за останні місяці в країні з’явився цілий прошарок активних громадян, місця яких у Верховній Раді незаслужено займають деякі політики.

Окрім усього іншого, Майдан вимагає розпуску спецпідрозділу «Беркут», покарання винних у перевищенні владних повноважень. Чи підтримуєте ви це?

Скажу одне – народ не заспокоїться до тих пір, поки не буде покарано винних у побитті протестувальників. Якщо цього не зробить влада сама, народ виплесне свою злість якимось іншим чином і її ніхто не зможе контролювати.

А по суті заданого запитання скажу, що перезапуску потребує уся правоохоронна система, в якій «Беркут» - це хоч і не найменший, але все ж таки гвинтик.

Чи підтримуєте ви ідею повернення до Конституції 2004 року? Якщо так, то яким способом це можливо зробити?

Повернення до Конституції 2004 року – це єдиний шлях цивілізованого виходу з кризи. Якщо цього не буде зроблено найближчим часом, ми не маємо права говорити про перемогу народу.

Це можна зробити дуже просто. Ще 28 січня я запропонував лідерам опозиції короткий і ефективний юридичний механізм. Він передбачає внесення змін в закон про Конституційний Суд, які дозволять парламенту скасувати незаконне рішення суду від 2010 року. Це і буде швидким і легітимним шляхом поверненням до Конституції 2004 року.

Теги: Майдан, Янукович

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати