INSIDER поговорив з творцями "Щитоносця" і дізнався, як народжуються їхні жарти і чи не бояться вони "стібати" всіх і вся.

- Розкажіть, з чого почався "Український щитоносець"

Сергій: Щитоносець - це закарпатсько-київський проект, він виник як потреба на ті речі, що відбувалися в українському Фейсбуці і взагалі в мас-медіа. Основна його ідея - це не тролінг, а більше стьоб та іронічний погляд на актуальні події.

- Назва "Щитоносця" – це теж стьоб над українським Esquire?

Андрій: Коли ми починали свій проект, у пресі був потужний відгомін розмов навколо перших номерів Українського Esquire: здебільшого про його неукраїномовність і вторинність відносно московського варіанту.

Сама назва "Щитоносець" є буквальним перекладом слова Esquire. Алюзії на Esquire можна також знайти в "Правилах життя", що є лише частиною наших постів. В усьому іншому проект має власний шлях і власну рубрикацію, щодо якої в нас є повно ідей до поступового втілення.

- Яке відношення до "Щитоносця" має гумористична спільнота "КлуніДжорджклуні"?

Сергій: Ця спільнота стала основою, звідти пішла й ідея "Щитоносця". Нам стало тісно в закарпатських рамках і ми вирішили писати загальноукраїнські жарти, залучивши до новоствореної спільноти авторів із Києва.

- Розкажіть, хто всі ці люди, чим вони займаються

Сергій: В Щитоносці всього дев’ять людей. Четверо з Ужгорода, четверо з Києва і один з Миколаєва, всеукраїнський проект:) Серед нас є декілька професійних журналістів, юрист, програміст та менеджер. Я – бухгалтер.

"На замовлення українських користувачів, Apple обладнав останню версію iPhone ексклюзивним додатком "Хохлосрач". Він генерує цілу гілку гнівних коментарів у соціальні мережі, якщо офіціант або касирка заговорили російською... Робочий стіл "Націоналіст" - у ньому не працюють жодні додатки та кнопки, але користувач ним дуже пишається"

- Як народжуються ідеї для жартів? Кого з персонажів любите найбільше?

Сергій: Ми пишемо ті теми, які в даний момент актуальні. Як правило, досліджуємо їх по стрічці новин у Фейсбуці. Що найбільше людей обговорюють, про те і намагаємося писати. Але самі розумієте, політики в нас багато, тому виходить, що пишемо багато про політику, хоча вона мені вже набридла і я би з радістю писав на якісь інші теми.

Андрій: Любимо тих, хто, власне, на жарти наражається. Можна сказати, що ми обожнюємо тих, хто робить дурницю. А надто коли робить їх пафосно і самозакохано. Темою для посту не обов'язково мусить бути конкретний персонаж, а й явище чи звичайний предмет, як-то звичайна кава. Головним критерієм вибору об'єкту є його актуальність у будь-якому контексті.

- Як ви обговорюєте ідеї? Є якесь "планування", якісь "правила жартів"?

Сергій: Ми пишемо добровільно, це як клуб людей по інтересах. У нас є своя закрита група в Фейсбуці. Якщо є якась цікава подія чи резонанс, ми її там обговорюємо, вірніше намагаємося писати до неї якісь жарти чи іронічні коментарі.

Андрій: Хтось пропоную тему, і якщо ми доходимо згоди в тому, що пост може бути цікавим, то починається звичайний brainstorming, в процесі якого у дуже стислий час народжуються жарти. Потім вони проходять внутрішню "редколегію", і частина з них проходить у фінальну версію посту. Оскільки ми покладаємось на власний смак у такому відборі, то й формуємо навколо себе аудиторію із схожим способом мислення. До речі "Правила жартів" - це хороша тема для нового посту ))

Правила перемоги Володимира Кличка над росіянином Повєткіним: 1. Вийти на ринг. Дякуємо за увагу

- Чи не було у вас проблем через жарти про політиків? Не боїтеся жартувати, наприклад, про Курченка?

Сергій: Не було жодних проблем, і я сподіваюся, не буде. Тому що ми не займаємося чорнухою чи відвертими образами, як у нас люблять це практикувати. Всі наші жарти є звичайним стьобом та іронією, вони досить безобідні, на Заході це вважається нормою і так жартують в різних ток-шоу.

- Так, але ж ми в Україні :)

Сергій: Ні про кого жартувати не страшно, бо ми не маємо відношення до ЗМІ і медіа. Ми просто друзі, які зібралися в команду і пишемо речі, які нам подобаються. Мені, якщо чесно, пофіг на Курченка, я бухгалтер на АЗС:)

- Ви вкладаєте якесь "соціальне значення" у свій проект? Ну, наприклад, нести у світ "добре, вічне, прекрасне" :)

Андрій: Якби ми в такому зізнались, то неодмінно стали би мішенню для власних жартів. Ми не любимо задекларованих місій, але, ніде правди діти, були би раді, якби люди вбачали те соціальне значення, про яке ви кажете.

- У вас вже більше 2 тисяч підписників і ви робите спільний проект з "Газетою.ua". Ви очікували, що станете такими популярними і вас так швидко помітять?

- Якщо чесно, то звичайно що сподівалися. Наш проект "Клуні" має десь 1700 підписників і він пише виключно на закарпатську тематику. Тому ми надіялися що всеукраїнські теми мають зацікавити аудиторію. А з "Газетою.ua" ми працюємо виключно на добровільній основі, сайт отримує актуальні та нестандартні тексти, а ми можливо ще більше читачів і 3 секунди слави:)

- Ви вже розумієте, що би хотіли робити далі, як розвивати спільноту?

Сергій: У нас дуже багато є мрій та планів. Хочемо в майбутньому запустити власний сайт, з оглядом актуальних подій, на кшалт Daily-show в США, або як зараз робить Майкл Щур. Можливо, відкриємо теж власний канал на Youtube. Проблема в тому, що ми працюємо виключно на ентузіазмі, всі учасники мають свою роботу, тому в "Щитоносець" ми пишемо по мірі можливостей. Поки нам подобається те, що ми робимо.

"Тільки в Коктебелі слова джаз та Віктор Павлік згадуються в одному реченні"

- Основна проблема багатьох гумористичих проектів – це гарний старт, але швидке згасання через те, що поставити гумор на конвеєр непросто. Вам не важко постійно жартувати?

Сергій: Бути смішним не важко. У нас така ситуація в країні, що сміятися завжди легко, це навіть рекомендується робити, адже тоді все набагато легше сприймається. Головне, щоб у нас був інтерес. А поки він є, бо зібралися хороші, освічені люди, з почуттям гумору. Ми просто розважаємося, адже ми не ЗМІ, у нас немає власників чи редакційної політики, пишемо про ті речі, про які хочемо. І ця свобода, можливо, нам і дає можливість писати смішно.

- І все ж, ви не боїтеся "кризи жанру"?

Андрій: Щойно відчуємо, що боїмося кризи, спробуємо про це пожартувати, - криза мине. Думаю, для убезпечення від кризи жанру достатньо буде поступово змінювати форму подання інформації. Стосовно змісту таких побоювань нема, адже, на відміну від музики, ми не використовуємо сталих шаблонів і акордових послідовностей. Рушійною силою гумору є парадокс, який є мінливішим від штамів грипу. Тому ми покладаємо всі надії на нього. І вразі виникнення кризи, будемо звинувачувати саме його, а не себе.