«Угорський» конфлікт в Ужгороді «придумали» провокатори з угорського Jobbik-а?

Начебто побиті угорські туристи одразу звернулися по допомогу до угорського консульства в Україні. Генеральний консул Йожеф Бачкаї звернувся із заявою до українських правоохоронців з проханням розслідувати цей інцидент. Солідарність із постраждалими угорцями поспішив висловити голова Закарпатської ОДА, очільник закарпатських «регіоналів» Олександр Ледида, якого обурили такі дії, як він наголосив, «українських націоналістів». Він звернувся до прокуратури з проханням взяти справу на контроль, забезпечити об’єктивне слідство та покарати винних у міжнародному скандалі.

Як виявилося пізніше, пряме відношення до цього інциденту має шовіністична угорська партія «Рух за кращу Угорщину», більш відома загалові як «Йоббік» («Jobbik Magyarországért Mozgalom»). Її причетність до цих подій стала очевидною зокрема завдяки інформації одного з закарпатських інтернет-видань, яке проводило журналістське розслідування. Виявляється, що гідом угорської молоді був уродженець Закарпаття угорець Золтан Варю – викладач ліцею села Карачин на Виноградівщині. Як з’ясувалося, Варю є членом вищезгаданої партії. Ба більше, він брав участь у вишколах у тренувальних таборах цієї організації та участь у міжнародній конференції «Йоббіка» в Австрії – як представник угорської молоді Закарпаття. Інформація про інцидент уперше з’явилася на сайті alfahir.hu, який контролює ця партія. Звідти й розпочали тиражувати повідомлення про конфлікт спершу угорські, а згодом і деякі неперебірливі українські інтернет-видання. Частина останніх, що мають сумнівну репутацію, навіть публікували фото «української молоді», одягненої в камуфляжні однострої, якій безпосередньо приписували вчинення нападу.

Згідно з даними журналістського розслідування, насправді весь «конфлікт» виглядав як звичайна дрібна побутова сварка кількох осіб, що не розминулися на пішохідному мосту в годину пік (14:00), коли по ньому рухалася велика кількість людей. Підтвердженням цього є відеозапис з веб-камери, продемонстрований слідчим керівнику Ужгородської міської організації  ВО «Свобода» Томашу Лелекачу, коли його допитували у цій справі. На відеозаписі видно, що жодної сутички в цьому місці не відбулося. Більше того, камера чітко зафіксувала двох правоохоронців. Якби на мосту, поруч з яким стояли міліціянти, відбулась сутичка, та ще й за участі 25 осіб у камуфляжі, то правоохоронці однозначно мали би втрутитися. Проте цього не було.

Згодом деякі ЗМІ з подачі збоку почали публікувати інформацію про те, що відбулося два і навіть три напади на угорських туристів. Проте сам Золтан Варю, розповідаючи про це на угорському сайті, так і не зміг пояснити – хто, де, коли і як «ображав угорців» в Ужгороді. Це свідчить, що «факт про напад», скоріш за все, вигадав сам активіст «Йоббіка» З. Варю і він же повідомив про це або партійне керівництво, або напряму адміністрацію вищезгаданого угорського інтернет-видання. Підтвердженням цього може бути той факт, що інформація про начебто «побиття школярів та студентів» з’явилася там о 14:04 – тобто одразу після інциденту і задовго до того, як про неї дізнались у консульстві та правоохоронних органах. Отже весь скандал довкола «нападу» є нічим іншим, як чистої води провокацією.

Автори цієї провокації, запускаючи у мас-медіа інформацію про «напад», явно не врахували один момент. Цього дня, 16 березня, ВО «Свобода», яку угорці звинуватили в нападі, проводила заходи зі вшанування героїв Карпатської України за межами міста Ужгород, а саме – в Хусті, Берегові та на Красному Полі. Як уже зазначалося, деякі ЗМІ оприлюднили фото молодих людей у камуфляжі, яким приписували безпосереднє здійснення нападу. Ця молодь – активісти МГО «Сокіл», яких сфотографували 15 березня (напередодні «інциденту») на Театральній площі, де ця організація долучилася до акції «Вставай, Україно!» та проводила смолоскипний марш, присвячений подіям доби Карпатської України. 16 березня о 14:00 особи, зображені на згаданій світлині, перебували на Красному Полі в Хустському районі, що доводять фото, зроблені пресовою службою закарпатської «Свободи», тож вони ніяк не могли бути в цей час на пішохідному мосту через р. Уж. Тобто, членів чи активних прихильників закарпатської «Свободи» в цей час в Ужгороді не було.

Згодом провокатори запустили в Інтернет іншу інформацію – що напад здійснили, начебто, «активісти з Галичини, що прибули на відзначення річниці проголошення Карпатської України». Йшлося про те, що закарпатська «Свобода» ніби не здатна самостійно провести такий масовий захід, тому звозила людей з чотирьох районів Львівської області.

У ці дні з Галичини дійсно прибули гості – театральна група, що ставила виставу в Ужгороді, Хусті, Келечині, а також активісти молодіжної організації «Сокіл», що допомагали групі в транспортуванні та монтуванні сценічних декорацій. Загалом їх було не більше двох десятків осіб. Одна з вистав відбулась 16 березня о 12:00 в Хусті, після чого її організатори взяли участь у заходах на Красному Полі, які розпочались о 14-й, що засвідчено на фотознімках партійної прес-служби. Після заходів на Красному Полі всі вищезгадані особи, члени та активісти Ужгородської міської організації ВО «Свобода» та МГО «Сокіл» взяли участь у смолоскипному марші в Береговому. Фото, яке доводить цей факт, було навіть розміщено на першій сторінці угорської газети «Kárpátalja» від 22 березня 2013 р. Після смолоскипного маршу свободівці прибули в Ужгород пізно вночі. Отже, ні активісти Закарпатської «Свободи», ні МГО «Сокіл», що завдяки жовтій пресі також була втягнута в цей скандал, ні гості з Галичини жодним чином не могли брати участь в інциденті, довкола якого розгорівся міжнародний скандал.

Колотнеча навколо цієї антиукраїнської провокації нагадала випадок, що мав місце в одному з вищих навчальних закладів США, де розгорівся «расистський скандал». Вночі на стінах університету невідомі намалювали фарбою свастики та написи на кшталт «Смерть жидам!». Одна зі студенток (Сара Маршак – єврейка за національністю) надала цьому розголосу та звернулася до адміністрації навчального закладу з вимогою провести розслідування та покарати осіб, що у такий спосіб «погрожують розправою жидам». Адміністрація навчального закладу розмістила на території веб-камери, які й зафіксували, що авторкою цих «художніх шедеврів» є сама Сара Маршак. Вона сама розписувала стіни закладу, а згодом ледь не кричала «Голокост!» (http://www.gwhatchet.com/2007/11/05/freshman-who-reported-swastikas-drew-them-as-well/). У нашій ситуації провокатори з !Йоббіка» вчинили аналогічно.

«Йоббік», активісти якого часто висловлюються про «сіоністську окупацію Угорщини», зарекомендував себе як антисемітська партія. Попри це «Йоббік» не гребує використовувати методи політичної пропаганди з арсеналу згаданої Сари Маршак. Деякі лідери угорських націоналістичних організацій на Закарпатті взяли собі за звичку будь-які дії українців, що сприяють національному відродженню України, подавати як «приниження гідності угорців, що віками живуть на цій землі» чи як «обмеження прав корінного угорського населення» і «національну дискримінацію». Такими темпами скоро, дивись, договоряться до «геноциду угорців, організованого «Свободою»»…

Кожного року угорці святкують річницю угорської революції 1848 року саме 15 березня – тоді коли українці вшановують пам'ять героїв-вояків Карпатської Січі, що 1939 року боролися з мадярськими окупантами. Святкування в цей день угорського свята під угорським національними прапорами в українському Ужгороді само по собі вже є провокацією. (Точно такою, якою стало свого часу, попри заперечення українських організацій, ініційоване угорською стороною незаконне спорудження «патріотичного» монументу на Верецькому перевалі – місці розстрілу захисників Карпатської України від угорської окупації 1939-го року.) Проте з кожним роком з Угорщини приїжджає все менше й менше автобусів з людьми для «святкування революції». Останнім часом місцеві угорці здебільшого взагалі не виявляють великого інтересу до цієї дати. Тому не виключено, що активісти партії «Йоббік» вирішили таким чином підживити інтерес угорського суспільства – шляхом створення з українців образу ворога, що «нападає на мирних угорських дітей в день угорського національного свята».

У планах "Йоббіка" - ревізія кордонів і відновлення Великої Угорщини, зокрема і за рахунок території Закарпаття

Теги: Йоббік, Jobbik, провокація

126 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати