Боржавська залізниця з присмаком богемного напою (ФОТО)

Ще до початку подорожі на станції Виноградово було відкупорено минулорічні запаси фірмового вина «Анця Кушницька». Сюрпризом для пасажирів стали домашня випічка та штрудель, якими пригощали організатори. Після контрольного гудка  потяг у складі двох пасажирських вагонів та одного дерев’яного багажного неквапливо вирушив в цікаву та сповнену пригод подорож. В трьох вагонах розмістилось близько восьми десятків пасажирів з Києва, Львова, Івано-Франківська, Ужгорода, Мукачева, Берегова та Будапешту. До речі, кожен вагон мав своє ім’я. «Анцею» та «Терезією» іменувались пасажирські вагони, табличка «Ержибет» розміщувалась на багажному, а почесне ім’я «Франц Йосиф» було закріплене за локомотивом. Незвичним для вуха пересічного українця іменам знайшлось пояснення після цікавого екскурсу в історію Боржавської вузькоколійки, який провели Андрій Світлинець, директор Іршавського краєзнавчого музею, та його донька Алла.

Першою зупинкою подорожі стали історичні винні підвали в селі Шаланки, згадки про які сягають ще XVI століття. Слід відзначити, що цьому селі 1711 року відбувся останній сейм угорського князя Ференца II Ракоці, і цілком можливо, що лідер антигабсбурського повстання не відмовив собі у задоволенні скуштувати місцеві вина саме в цих давніх підвалах. Історичним погрібом опікується родина Альохіних, а за гіда і сомельє була пані Єва. Справжньою родзинкою старовинних підвалів є одна з 500-літрових дубових бочок, виготовлена в Берегові у 1930 році та щедро прикрашена різьбою.

Друга зупинка потяга – унікальна, ізольована від поселень та автомобільних шляхів, вузлова станція Хмільник. Тут, попри рясний дощ, частина учасників подорожі направилась до залізничного стального арочного мосту через Боржаву, який виготовлено у чеському місті Вітковіце у 1884 році, та до раритетних механічних семафорів. Віддаленість від цивілізації цієї станції сприяла її збереженню майже в первісному вигляді. Механічні австро-угорські стрілки, датовані 1889 роком, танкерна система для заправки паровозів, старовинна будівля бойлерної, система дистанційного управління семафорами та старі польські вагони – це далеко не повний перелік історичних об’єктів, з якими змогли ознайомитися небайдужі до залізниці учасники подорожі. Інша частина пасажирів десантувалась до невеликої автентичної будівлі станції, де чергова по станції зробила екскурсію та продемонструвала роботу електрожезлового апарату – пристрою, за допомогою якого здійснюється управління коліями.

Фермерське господарство в селі Верхні Ремети стало наступною зупинкою подорожі Боржавською залізницею. На цій фермі розводять корів породи «угорська сіра» (magyar szürkemarha), особливістю яких є їхня надзвичайна витривалість до суворих кліматичних умов та величезні роги.  Змоклих під дощем та змерзлих пасажирів потяга відігрівали глінтвейном, приготованим в польових умовах.

Чергова зупинка потяга – село Великі Береги. Це історичне поселення і справді чимале, і в певний період було столицею комітату Береґ. На правах господаря на залізничному переїзді пасажирів поїзда зустрічав відомий закарпатський винороб Іван Урста. Для більшості учасників подорожі спілкування з цим жвавим та харизматичним чоловіком було напевно  найбільшим задоволенням. Але ще більшою насолодою були неперевершені вина Івана Урсти, запропоновані для дегустації – марочне червоне напівсолодке «Чорний Доктор», червоне сухе «Сапераві» та біле напівсолодке «Нектар». Варто також згадати про незвичайний антураж ґаздівства винороба – невелику експозицію старовинних пресів для винограду, що виготовлені більш ніж 150 років тому на легендарному залізоробному заводі в селі Фрідешово (нині с. Кольчино), яке колись входило до Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів. Розфарбовані за класичною «паровозною» зелено-червоною кольоровою схемою, ці преси дуже органічно доповнювали залізнично-винну концепцію подорожі.

Далі винний потяг попрямував до кінцевої станції Берегово. Перед прибуттям всі учасники отримали поштові листівки з минулого винного залізничного туру  та відбулося символічне «погашення» листівок, а також спеціальних квитків, штемпелем з датою 9 березня 2013 року. Подорож закінчилась в депо Берегово-мале, звідки більшість учасників вирушили в центр міста, де в цей час вирував винний фестиваль.

Незважаючи на дощ та технічні складнощі, дегустаційна подорож «Анцею Кушницькою» успішно відбулась. Ця сторічна залізниця з року в рік стає дедалі популярнішою, і є сподівання, що така увага туристів до вузькоколійки в майбутньому стане запорукою її збереження.

Теги: Боржавська вузькоколійка, Анця Кушницька

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати