"Секретне" голосування депутатів. Ужгородський прецедент

Навіщо депутатам "секретна технологія"?

Напівпорожня сесійна зала Верховної Ради з одночасною реєстрацією на засіданні понад 400 нардепів стала звичною картиною, ба навіть діагнозом, українського парламентаризму.
Як і голосування законів депутатами-"кнопкодавами" за помахом "чарівної руки".  Допитливі журналісти своїми розмовами, статтями та сюжетами не надто впливають на цей парламентський бедлам, проте нерви фальсифікаторам та прогульникам таки лоскочуть. Адже напередодні старту нової виборчої кампанії існують серйозні репутаційні ризики для організаторів такого "театру абсурду".

Як завжди, є декілька варіантів вирішити проблемку. Депутатам можна просто взяти і почати ходити на засідання, голосуючи за себе, як це велить Конституція. Але такий спосіб цілком законний, а тому апріорі не для українських обранців. Є й інші шляхи, зокрема одним із них уже пішли "молодші" колеги нардепів. Зокрема, в Ужгородській міськраді діє норма регламенту відповідно до якої інформація проте як голосує той чи інший народний депутат не підлягає загальному розголошенню. Таку "конфіденційну" інформацію за спеціальною процедурою можуть довідатися лишень міський голова, секретар міськради, технічні працівники, які обслуговують систему голосування, та голови депутатських фракцій. Тобто, обравши депутата, виборці у відкритому режимі не мають змоги довідатися, як він голосує!

Холодний розрахунок 

Ужгородський прецедент, яким би він зараз не виглядав диким, має усі шанси поширитися на Верховну Раду. Справа в тому, що технологія "засекречення результатів голосування", попри свій, на перший погляд, негатив для її ініціаторів, може дати свої плоди. Нижче наведені лишень деякі основні складові цієї технології, яка дає  змогу вправним політикам зменшити негативний електоральний вплив від своїх голосувань у парламенті, а той покращити свій рейтинг. Ось ці складові, на думку автора:

- підрив довіри. Зараз першоджерелом отримання інформації є сайт Верховної Ради, де кожен бажаючий може ознайомитися із ходом голосуванням і оспорювати цю інформацію безглуздо. А у випадку засекречення повідомляти суспільство про голосування будуть самі депутати або журналісти чи громадські діячі (які знову ж таки будуть змушені плідно попрацювати, щоб роздобути інформацію). Відповідно, автоматично знижується ступінь довіри до інформації, адже реципієнт уже не працює із першоджерелом – йому хтось розказує (а той хтось може ще й сприйматися негативно). До того ж ЗМІ стають дедалі контрольованими...

- приховування. Є рішення ВР, котрі невигідно розголошувати жодному депутату, незважаючи на свою політичну приналежність. Зокрема, щодо матеріального забезпечення нардепів. А тепер уявіть, скільки доведеться затратити зусиль бажаючим на постійній основі інформувати суспільство про хід усіх голосувань. Це враховуючи складну процедуру та мовчання депутатів. То ж цілком ймовірно, що частина рішень просто буде невідомою. Може навіть банально залишитися поза увагою. 

- замилення. Уявімо ситуацію, що інформатор оприлюднив правдиві дані, а його опонент з таким же напором оприлюднив неправдиві, звинувативши першого у брехні. І кому повірить реципієнт, не маючи доступу до першоджерела? Тому, хто краще говорить і вміліше доносить свою позицію або нікому!

- дезінформація. У будь-якому голосуванні можна звинуватити опонента, який просто може не мати змоги оправдатися перед виборцями.  

- сортування. Той хто володіє інформацією отримує змогу вільно розпоряджатися нею. Це оприлюдню, а це - ні!   

- відвернення уваги. Навколо результатів будь-якого голосування депутатів можна розгорнути цілу дискусію з використанням вищезазначених прийомів, відвернувши увагу суспільства та ЗМІ від більш резонансних на цей час тем.  

- фальсифікація голосувань. У випадку нестачі або надлишку голосів для потрібного рішення можна "запрограмувати" систему "Рада". І з'ясувати хто і як проголосував може бути у такому випадку просто неможливим. Причому це може виявитися не під силу навіть керівництву фракцій (все залежить від ціни питання). На сьогодні такі дії є мало затребуваними, враховуючи стабільну більшість, але хтозна, як воно буде в майбутньому парламенті. 

Сусідський досвід

Цікаво, що схожий механізм "секретного голосування" уже діє у сусідній Російській Федерації, де у парламенті також поширене "кнопкодавство". На офіційному сайті Державної Думи ви не знайдете інформації про те, хто і як голосує із депутатів. І якось московські журналісти, дивуючись відкритості даних про голосування на сайті ВР, розповідали авторові цих рядків про неймовірну складність, а часто й просто неможливість, отримання ними такої інформації у своїй країні. А що вже говорити про її розповсюдження через ЗМІ, розуміючи стан справ зі свободою преси у цій країні.

То ж питання проте, чи є закарпатський досвід обкаткою технології для парламентського вжитку, а чи просто забаганкою місцевої влади, залишається відкритим. В будь-якому випадку, від діючого українського парламенту, можна очікувати чого завгодно, тільки, на жаль, не захисту інтересів громадян...

Теги: голосування, секретний, депутат