Петро Скунць - сьогодні

Василь Роман 2010-05-25 / 03:41:00
Дуже часто при знайомстві , особливо , коли руку подаю старшій людині - отримую саме це запитання. Повага , з якою й Ви торкаєтеся історії Виноградівської гілки роду Романів є ще одним нагадуванням для мене ...


Я належу до Угольських Романів, батько народився вже в Буштині,а Міжгір'я стало місцем мого народження .

Ваше звертання утверджує мене в намірі віднайти зв'язки між Романами й Романами,

включно Хустськими, Іршавськими.

Дякую.

Fauast 2010-05-24 / 22:17:00
Шановний пане Василю (Роман), Ваші батьки чи не з Виноградівщини? Там були дуже відомі і поважні Романи - священники, Батько-Роман був репресований і залишив майже шестеро (чи більше?) синів-хлопців з мамою... Ви не з тих???

Кришеник 2010-05-21 / 17:57:00
Про Петра Миколайовича.

Колись давно, в 79-му.

У центрі міста щойно відчинилися двері нової ужгородської книгарні. Вносять нерозпечатані пачки книжок. Екскортом троє - запрошені для такої урочистості: Скунць, Вовчок і ... (третього не пам"ятаю) .

Поміж новинок - Петрова збірка " Розрив-трава " . Прошу автора надписати.


Вовчок: " Петре, а підпишися ти хлопцеві як майбутній Шевченківський лауреат " .-

" Не тринди, Василю під руку, бо не збудеться " .

Згодом збулося.

Письменники поспішали, щоб устигнути на пиво.

Були молоді.

Гайдур Наталія-учитель філолог 2010-05-21 / 17:40:00
Таких постатей у літератуурі Закарпаття, як Петро Скунць-мало.Тому про них треба пам*ятати,поезії читати і задумовуватися у їх філософський зміст.Міжгір*я може гордитися,що має такого поета.

Мідянка 2010-05-21 / 13:35:00
Епоха Петра Скунця - нелегкі часи , але мене завжди дивувала його сміливість , безалаберність . Мої вірші він ніколи не хвалив , казав , як ти можеш такою мовою говорити з простяками (а мені якраз цікавим був мовний аспект) , а публіцистику одним з перших друкував у "Карпатській Україні , її одобрював . Талант Петра Миколайовича ( ми в ініціалах тезки) використовувавли всякі графомани та ремісники . Для нього не мало значення з ким бухнути : радванським циганином чи рафінованим естетом . В нього були волівсько-прохіднянські інтонації , напускна суворість і верховинська , аж до знемоги довірливість й закарпатська працелюбність . Най йому буде вічна слава !

Кришеник 2010-05-21 / 12:33:00

Була Людина.

Петрове місце - порожнє.

На жаль, без Скунця з нашого світу випало особливо важливе й потрібне (колись тим мучився, як казав - "невже ми закінчимось" ). Спом"янути й пам"ятати.


Що б сказав про все наше?..

Чисті Петрові очі дивляться на нас. Його туги зробилося більше.

Василь Роман 2010-05-21 / 08:57:00
Най "Запам*ятався мені" все буде першым словом при нас, коли говориться про Петра Скунця.

Василь Роман 2010-05-21 / 08:48:00

Додам до Вашого образу -  твердо го мало боліти , бо гірко было дивити .

ярослав орос 2010-05-21 / 08:40:00
знаєте, пане василю, пан петро запам'ятався мені з глибокою тугою в чистих очах, як морське око...

Василь Роман 2010-05-21 / 08:25:00
За се варта ся раз порядно нагостити :)

ярослав орос 2010-05-21 / 08:22:00
якось ми з паном петром так нагостилися, що аж розпався союз і прокинулися в іншій країні... справжній поет і щирий чоловік... дуже файні слова: "він землю любив, але сонцю належав, і сонце його забирає собі..."

Олег Диба 2010-05-21 / 00:46:00
Трібний був чоловік. Най йому земля буде пухом!..