Засідання за скаргою на рішення Ужгородського міськрайсуда, яким скасовано рішення міської ради, право власності та повернуто громаді Ужгорода земельну ділянку площею 0,10 га

• 09:00, 30 травня

• Ужгород, Апеляційний суд Закарпатської області

Як повідомив Закарпаття онлайн громадський правозахисник Віталій Грегор, йдеться про ділянку в санітарно-захисній зоні промислового заводу «Гроклін-Карпати» на Слов’янській набережній в мікрорайоні «Боздош».

Рішенням скандальної сесії Ужгородської міської ради 9 грудня 2015 року №1885 (п.1.83) дану земельну ділянку площею 0.10 га було безоплатно передано у власність мешканцю Львівщини гр. Володимиру Кекерчень для будівництва індивідуального будинку. Тобто ціна цієї незаконної земельної оборудки як мінімум складає 782 тис. 960 грн., відповідно до ринкової вартості даної землі, визначеної оцінкою Держгеокадастру. 

При прийняті даного оскаржуваного рішення місцевою прокуратурою було встановлено, а судом 1-ї інстанції підтверджено, що міськрада при передачі даної землі не зважала на основоположний документ в містобудівній діяльності – генплан міста, який не передбачав тут жодного житлового будівництва, а визначав дану територію як промислову та мала би захищатись санітарно-захисною зоною. Не зважали депутати і на земельне законодавство, і містобудівне, яке чітко визначає, що використання земель для забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Порушили вони і екологічні норми, встановлені Державними санітарними нормами (п.4.3, 5.13), які забороняють розміщення об’єктів менш ніж за 50 м. від території існуючих, і Державними будівельними нормами щодо відступу від червоних ліній (п.3.19 ДБН 360-92**). Ці вимоги законодавства кореспондуються і у вимогах профільних нормативно-правових актів, зокрема, ст.ст. 5, 25, 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 48 ЗУ «Про охорону земель», Преамбули Класифікації видів цільового призначення землі, затвердженої Наказом Держкомзему №548 вiд 23.07.2010 р.

Водночас парадоксально, що міськрада не зважала і на прямі приписи ч.3 ст.4 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими прямо забороняється  надання земельних ділянок  за відсутності плану зонування чи детального плану, яких на час прийняття оскаржуваного рішення міськрадою не було прийнято. Знехтував наш орган місцевого самоврядування і  вимогами статей 17, 21 даного Закону, якими визначено, що генплан призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту з врахуванням громадських інтересів. А саме, жодних змін до тодішнього генплану 2004 року, в якому були визначені громадою допустимі види забудови, не вносились, відтак прийняття народними обранцями рішення, що суперечитимуть генплану як місцевій Конституції в містобудівній сфері, ставить під загрозу не тільки раціональне використання нашої землі в подальшому, а й здорову інвестиційну привабливість обласного центру Закарпаття в цілому.

Разом з тим, враховуючи вже існуючу практику вищих судів (постанову від 13 січня 2014 року у справі №925/702/13 Вищого господарського суду України, ухвалу від 18 лютого 2015 року у справі № 6-3215св15 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалу від 04 лютого 2016 року у справі №К/800/53632/13 Вищого адміністративного суду України), встановлено, що відведення земельної ділянки з цільовим призначенням, що не відповідає містобудівній документації, тобто генплану - є порушенням статті 20 Земельного кодексу України і має наслідком застосування норм статей 21, 152 ЗК України, тобто визнання недійсними відповідні рішення міськради.

Слід зауважити, що справедливе вирішення справи має суттєве значення не тільки для подальшої містобудівної долі Ужгорода, оскільки ціна питання: раціональне використання земельних ресурсів міста і захист нашого довкілля, а й стане прецедентною практикою для ефективного захисту основного національного багатства в нашій області в цілому.

Події 30 травня