Угорці - хто вони?

Питання етногенезу українського народу, існування у ньому етнічних груп часто стають предметом дискусій, а то й політичних спекуляцій. Та, виявляється, наш народ не є винятком. Навіть найстаріші нації Європи продовжують перебувати у процесі становлення.

Угорці - хто вони?

Зокрема, у складі французької є до десятка етнічних груп та субетносів - бретонці, галісійці, нормандці, провансальці, ельзасці, лотарінжці, корсиканці тощо, деякі із яких претендують йменуватися націями. А, приміром, етнічна історія наших сусідів угорців донині дискусійною.

Прабатьківщиною предків угорців був Західний Сибір. У першому тисячолітті до н. е. вони, відокремившись від своїх найближчих родичів (за мовою) - хантів та мансі, потрапили на територію сучасної Башкирії. Жили тут до V-VI ст. н. е. Надалі перекочували в Приазов'я (Леведію), де були підвладними хазарському каганатові. Зазнали впливу тодішніх сусідів - хазарів, аланів та місцевих слов'ян. На початку ІХ ст. на них напали печеніги та огузи, що прорвалися через Волгу із степів сучасного Казахстану. У війні угри зазнали поразки та розділилися. Більша частина повернулася назад, у Башкирію. Напередодні монголо-татарського нашестя поселення цих башкирських угрів відшукав поблизу річки Білої угорський домініканський монах Юліан, який розповів після повернення в Угорщину, що (цитую): "ті, побачивши його та дізнавшись, що він угорець, чимало зраділи його прибуттю: водили повсюдно по будинках і поселеннях, детально розпитуючи про короля і королівство братів своїх християн. Все, що тільки він бажав розповісти їм про віру та про інше, вони достатньо уважно слухали, позаяк мова у них повністю угорська, тож і вони розуміли його, а він їх. Вони язичники, не мають жодного поняття про Бога, але не шанують і ідолів, а живуть як звірі. Землю не обробляють, їдять м'ясо кінське, вовче тощо, п'ють кобиляче молоко і кров. Багаті кіньми і зброєю та вельми відважні у війнах. За давніми переказами, вони знали, що угорці походять від них, але не знали, де вони перебувають" (http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Ungarn/XIII/1220-1240/Izv_veng_missioner/text1.phtml?id=3949). Надалі ця частина угрів розчинилася серед тюрків та ввійшла до складу башкирського народу, хоча іменування і донині існуючих башкирських племен: "Юрмати", "Еней", "Кесе" має абсолютну аналогію у назвах історичних угорських: "Ярмат", "Йенеоо" та "Кесі" (http://www.islamdag.ru/istoriya/167; http://turkolog.narod.ru/info/I17.htm), а рід "унгар" поширений у табинських башкирів (http://shejere.narod.ru/kuzeev.htm).

Інша частина угрів втекла у південне Придніпров'я (угорською: "Етелкьоз", по-тюркськи: "Альте - Куза"). Та печеніги переслідували їх і там. Тож вони у 80-90-их роках ІХ ст. втікають у Трансильванію, а потім і у Панонію (територія сучасної Угорщини), де віднайшли "нову батьківщину".

Необхідно відзначити, що, починаючи із ІV ст. н. е., чимало азійських народів намагалися осісти у Європі. Але лише угорцям, кримським татарам, гагаузам, калмикам та частково туркам вдалося таке реалізувати, хоча пробували це зробити набагато чисельніші від них гуни, тюрки-булгари, авари. Інші народи або ж повернулися в Азію, або були винищені чи асимільовані корінними європейцями.

На "нову батьківщину" прибула кочова племінна конфедерація (орда), яка складалася із десяти (цікаво, що на башкирській мові: "унугир" - означає десять) племен - семи "угорських" та трьох тюркських. Останні, що були найбільш боєздатною частиною конгломерату, відомі як "ковари", або "кабари". Серед них були і мусульмани.

У антропологічному відношенні, на відміну від поширеного погляду про абсолютну монголоїдність пришельців, вони насправді, подібно до половців, печенігів, сучасних башкирів та казахів, були європо-монголоїдними метисами.

За твердженням тюрколога Ахмад-Заки Валіді, домінування тюрків в угорському війську та перехід політичної влади в Угорщині у руки верхівки тюрко-башкирських племен Юрмати та Еней в XII в. призвели до того, що етнонім "башгирд" (башкир) в середньовічних арабських хроніках слугував для визначення всього населення Угорського королівства. В XIII ст. Ібн Саїд аль-Магрибі в книзі "Кітаб баст аль-ард" ділить його на два народи: башкир (башгирд) - тюркомовних мусульман, що живуть південніше Дунаю і угорців (гунгар), що сповідують християнство. Столицею перших було місто Крат ( ru.wikipedia.org/wiki/Башкиры ).

Тож певний час було неясним, якими - тюркомовними чи угромовними - стануть нащадки переселенців. Народ, що виникав, міг стати і слов'яномовним, як це відбулося із тією частиною тюркомовної орди "булгарів", що за двісті років перед переселенням угорців прибула на Балкани та, хоча і очолила існуючий тут союз Семи слов'янських племен, започаткувавши державу під іменем Болгарія, незабаром розчиниласч серед них. Адже домінуючою більшістю у Панонії та Трансильванії теж були слов'яни, що за триста років проживання тут, асимілювали місцеве романо-кельто-фракійське населення. Мешкали також ще і незначні залишки германців-гепідів та тюркомовних аварів. Загалом "етнічний котел" був різнобарвний. Окрім цього, угри під час своїх набігів наприкінці ІХ - у першій половині Х ст. на країни Центральної та Західної Європи захопили у полон чимало людей найрізноманітніших етносів, перетворивши їх на рабів, землеробів-кріпаків, позаяк самі ще переважно залишалися скотарями-кочівниками, жили у юртах.

З ХІІ ст. та у наступні угорські королі запрошують в Угорщину фламандців і німців, напередодні татаро-монгольського нашестя в 30-х роках ХІІІ додався тюркський елемент - сюди втекли половці, а разом із ними - іраномовні яси. Починаючи з ХІV ст. із Балкан (у Трансильванію) переселяються волохи, після падіння Візантійської імперії у ХV ст. - чимало греків та вірмен, після української революції 1648-1657 рр. - євреїв, з ХV ст. з'являються цигани.

Під час епідемії чуми середини 1549 - 1553 рр. (т. зв. "Чорна смерть) населення Угорщини скоротилося на третину, а від набігів турків та татарів у ХVІ - ХVІІ ст. значні простори Угорщини, як і українського "Дикого Поля", - обезлюдніли, стали "Пустою", тож влада їх заселяла представниками слов'янських (включно із русинами-українцями) та інших народів/

У другій половині ХVІІІ ст. етнічна ситуація в Угорщині була такою, що більшість сільського населення розмовляла на низці слов'янських та румунській мовах, міста і містечка були населені німцями та євреями, аристократія мала за розмовну мову, як це було тоді модно у Європі - французьку, в державних установах користувалися німецькою та латиною, у католицькій церкві - латиною. По-угорськи (на діалектах) спілкувалася лише частина селян "історичної" Угорщини. Угорська мова не була кодифікованою, літератури на ній, практично, не було, чимало європейських науковців аж до середини ХІХ ст. вважали, що угорці - це слов'яни.

Однак, наприкінці ХVІІІ ст. починаються зміни. Угорська аристократія та інтелігенція, котрі, до речі, у значній мірі були неугорського, а румунського, хорватського, словацького, румунського, руського походження тощо, зокрема під впливом ідей німецького філософа Й. Гердера "Про дух народу", започаткували національне відродження. Із 1792 р. угорська мова стала обов'язковою для вивчення у школах, з 1805 р. у нижній палаті парламенту було дозволено проводити дебати не лише по-німецьки та латиною, а й по-угорськи. На листи, поданні угорською, чиновників зобов'язувалося відповідати на ній же. Символічний злам стався в жовтні 1825 р., коли Іштван Сечені (1791-1860) звернувся і до верхньої палати парламенту угорською мовою, яку більшість угорських магнатів вважали "мовою селян та слуг". До 1844 рр. вона стала офіційною у всіх сферах життя Угорщини: суді, діловодстві, освіті, всі службовці були зобов'язані спілкуватися між собою лише по-угорськи. Швидко перейшли на угорську мову міста з їх німецьким та єврейським населенням.

У заходах, які вживалися у цей час для підвищення статусу угорської мови, можна віднайти аналогії із тими, які застосовувалися для підвищення статусу української мови в Україні за роки її незалежності. Але угорською владою вони здійснювалися набагато рішучіше та послідовніше, ніж в Україні. Тож можне лише дивуватися з тих, хто говорить про якусь дискримінацію (передусім російської мови) в Україні. Навпаки, нашій владі варто би було взяти за приклад угорський досвід (як, втім, і чеський, польський, сербський, чи, навіть, французький) сприяння націоствердження. Якщо, згідно з переписом 1809 р. в Угорщині (Трайслетанії) лише 30% її населення (3 млн.) вважало себе угорцями, а 70% (7млн.) - неугорцями, то за переписом 1910 р. угорців вже було 55% (8,5 млн.) (http://ru.wikipedia.org/wiki/Мадьяризация).

Однак, якщо до середини ХІХ ст. можна говорити про нормальні, закономірні дії щодо сприяння процесу становлення угорської нації, то після перетворення Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорщину в 1867 р., вони замінюються щодо національних меншин на шовінізм та мадяризацію насильницькими методами. (Говорити про щось подібне в Україні нема жодних підстав. Навпаки, російська меншина, особливо на Півдні та Сході нашої держави, почуває себе комфортніше, ніж титульна нація, більше того - українська мова та україномовні там зазнають утисків). Це викликало спротив, розгортання національно-визвольних змагань неугорських народів та врешті-решт розпад імперії у 1918 р. Угорщина опинилася у своїх сучасних кордонах, хоча поза її межами у статусі національних меншин проживає чимало етнічних угорців.

Нині, згідно з офіційними даними, із десятимільйонного населення Угорщини 92% - угорці, для 95% рідною мовою є угорська. Як і українці, угорці належать до кількох релігійних конфесій, однак те, що колись було причиною воєн, нині не є жодною підставою до розбрату чи "поділу" народу.

Загалом у світі нараховується 14,5 мільйонів угорців. У тому числі, в Угорщині 9 416 015, США - 1 563 081, Румунії - 1 433 073, Словаччині - 520 528, Канаді - 315 510, Сербії - 293 299, Україні - 156 600 тощо.

Що цікаво. Хоча вважається, що угорський народ є вихідцем із Азії, іноді можна зустріти угорця, котрий схожий на казаха чи башкира, у фенотипі та генотипі сучасних угорців монголоїдного не більше 10%. Тобто, враховуючи змішаний європоїдно-монголоїдний тип людності угро-тюркського конгломерату на момент прибуття в Центральну Європу та пізніших половців-кунів, вихідці із Азії є предками сучасних угорців лише на 1/5. Інші 4/5 їх предків є корінними європейцями, що в результаті тисячолітнього націотворення та мадяризації ввійшли до складу угорського народу. Тож загалом нині угорці антропологічно занадто не відрізняються від інших народів Карпато-Балканського ареалу (включно із західними українцями).

Угорська нація має етнічні групи та субетноси. Найбільший серед них - секеї, яких нараховується 830 тисяч чоловік, що проживають в румунській Трансильванії та сербській Воєводині. Походження їх не зовсім з'ясоване. Згідно з секейським епосом вони - нащадки якогось тюркського народу (гунів?, аварів?, булгарів?), що прибув на "нову батьківщину" раніше за угрів. Ще загадковішим є походження чангошів (провінція Молдова у Румунії). Нараховують їх до 250 тисяч, хоча рідним діалектом володіє лише близько 60 тисяч чангошів, решта зрумунізована.

В околицях міст Балашадьярмат, Шальготарьян та Мезьокьовешд Угорщини живуть палоці, у чиїй самоназві вгадується, що їх предками були половці. Інші нащадки половців (інакше - куманів, кунів) компактно проживають в історичній області, котра має назву Куншаг (медьє Яс-Надькун-Сольнок та медьє Бач-Кішкун). Куни, як вище згадувалося, переселилися сюди з південноукраїнських степів у 1239 р., тікаючи від татаро-монголів. Тут отримали автономію, якою користувалися до 1879 р. Кунську (половецьку) мову, що близька до сучасної казахської, використовували до ХVІІІ ст., надалі перейшли на угорську, але етнопобутових особливостей зберігають чимало. Останнім часом у кунів з'явилося прагнення до відродження етнічної самосвідомості, для цього утворюють свої організації, налагоджують зв'язки із Казахстаном. У вересні минулого року відбувся двохтижневий "курултай" (так тюркські народи називають свої народні з'їзди) кунів Угорщини, з нагоди 770-річчя придбання їх предками нової батьківщини, на якому побували представники посольства Казахстану (http://www.kazakh.ru/news/id/4954/).

Нащадки аланського племені ясів живуть поблизу кунів у історичній області Ясшаг (медьє Яс-Надькун-Сольнок). На угорську мову перейшли в ХVІІ ст. Записи мови ясів, здійснені ХV-ХVІ, свідчать, що вона була близькою до сучасної осетинської. Наразі, яси теж відроджують етнічну самосвідомість. У травні 2009 р. делегація "Товариства ясів Угорщини" побувала в Північній Осетії (Росія). За результатами поїздки, було відзначено: "на землі предків ми, угорські осетини, почували себе комфортно. Влада Північної Осетії зробила все для цього. Перший і важливий крок для встановлення братніх стосунків між осетинами та ясами вже зроблено" (http://ru.wikipedia.org/wiki/Ясы).

Свої особливості зберігає етнографічна група гайдуків, що мешкає у медьє Гайду-Біхар. Гайдуки - це щось подібне до українських козаків - нащадки селян різних національностей, які взяли зброю в руки, щоб захистити свої домівки від набігів турків, за що отримали від влади привілеї.

Однак, найекзотичнішим субетносом угорців є мадьараби (угор. magyarabok) - плем'я, яке живе на кордоні Єгипту і Судану. Було віднайдене у 20-і роки ХХ ст. угорським мандрівником та авантюристом Ласлом Алмаші. Розмовляють мадьараби на діалекті арабської мови, в якому зберегли певні риси угорської. Гадають, що вони є нащадками угорців, які прийняли іслам та були у 1517 р. переселені сюди для несення прикордонної служби у 1517 р. турецьким султаном Селімом І. Чисельність їх - від 10-и до 60-и тисяч чоловік.

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
29 квітня 2010р.

Теги: угорці, плем'я, предки

Коментарі

Франьо 2015-09-16 / 18:49:20
Цікаве доповнення до вашого дослідження
Міс Казахстан Симбат Мадярова
http://top-antropos.com/history/21-century/item/342-symbat-madyarova

2011-01-11 / 12:38:00
Е.Халикова, исследовавшая могильник около с.Большие Тиганы на берегу реки Шанталы, левого притока нижней Камы (конец VIII — первая половина IX вв.), показала, что погребальный ритуал на этом могильнике имеет много общего с ранними венгерскими кладбищами Среднего Придунавья [3]. Это и захоронение частей коня вместе с умершим, и покрытие лица тканью с нашитыми на месте глаз пластинами, и оружейные наборы, и некоторые формы орнаментации поясных блях. ( http://bashkorttar.ru/?p=1876 )

Бомбажна жаба 2010-11-17 / 16:53:00
Magyarе - а ну шурсть у нору. Аби"м тя не виділа. А то надаю по жовтій задниці

Magyar 2010-11-12 / 15:27:00
I skilki scse budes brehati vonyucsij ljulik pipa.Bijsja Boha,bo za stilki brehny vin nakaze tebe. Idi casnok jisti luser istorik

2010-09-22 / 17:04:00
Річ у тім що автором цієї ідеї із знаом є той самий гр. Угорщини Еміл Штумпф (житель Сегета за даними сайту міста ). Спроба в інтернеті знайти хоч якусь інформацію про цього добродія марна. Може пан депутат мають доступ до інформації про цю людину, так само як до його книги про Рахів яку він презентував на Фестивалі Бринзі. Може цей добродій брав участь у геноциді циган у1943 р.? Подумайте-хто як не ви?

Автор 2010-09-22 / 14:49:00
На жаль, нинішній рахівський міський голова Я. Думен неодноразово схилявся до мадяронства (це, у даному випвдку проугорська форма меншовартості, проросійську називають "хохляцтвом"). Зокрема, була скандальна ідея щодо перейменування однії із набережних міста на Сегедську, до річниці укладення угоди про "побратимство" між Сегедом та Раховом (а це невдовзі після завоювання Карпатської України мадярами та під час окупаційного режиму), яку він протягнув через виконком. До честі, міська рада, на своїй сесії, відмінила це рішення.

2010-09-18 / 20:53:00
Серед них................(гостей "Рахівської бринзі"2010 р.)........... почесні громадяни міста – нині громадянин Угорщини Еміл Штумпф.( з офіційного сайту РДА.
У Рахівській міській газеті дуже цікаво подана біографія цього добродія який жив у рахові з 1971-по 1943 рр "....В той час , будучи іще Юнаком, він служив в Армії (?не повідомляється в якій) І був барменом (?) а відповідно мав вільний доступ до цивільного життя. Його вразила толератність жителів міста Рахова. Саме тут він навчився поважати людей різних національностей.
Дуже хотілося б взнати правдиву біографію
п. Е. Штумпфа, те як він умудрився працювати барменом в армії, полюбити євреїв, циганів і гуцулів? І чи взагалі допустимо, щоб в Європейській державі почесними громадянами міст ставали учасники гітлерівсько-фашистської коаліції? Що думаєте п. Піпаш?

ember 2010-05-08 / 10:25:00
KK prav, takie stishki ne imejut nikakovo znachenija. Oni pisalisj ne toljko v Rakhove, no dumaju i v Ungváre, Munkácse, Beregszásze i, sakzhem, Volóce. I pisalisj ne toljko a Staline, i o drugikh tiranakh. I pisalisj ne toljko vtororjadnymi poetikami, no i ochenj boljshimi.

Do materiala eto ne imeet nikakovo otnoshenija.

"Pereformuvannja" svitahlajdu avtora za poslednie 20-25 let uzhe - da!

учитель 2010-05-07 / 23:55:00

Для прогресу треба, щоб цензура відчула на своїй шкурі, що таке цензура.

 


Ви цензуру від встановлених Адміністрацією сайту "Правил поведінки..." відрізняєте? Якби не ці правила, цей сайт з авторитетного ЗМІ перетворився би, перебачте, у суцільний срач і зведення особистих стосунків. Зокрема, і вашими зусиллями. Хочете, аби поважали вас, поважайте інших.


Повертайтеся в русло обговорення теми, а не особи автора, і буде вам щастя. Адмін


P.S. А "цензура" відчувала на своїй шкурі цензуру значно сильніше, ніж ви собі уявляєте. І однозначно сильніше, ніж будь-коли відчували ви.

KK 2010-05-07 / 23:55:00
Може батько, а може вуйко, а може тільки кум? НУ І ЩО З ТОГО??? Ваш підхід до життя, виглядає дуже селянське, 'по-староковському' Ви що хочети обвинувати автора в тому що може якийсь його родич написав майже 75 років тому? А Ваші

предки дуже публічно критикували Сталіна в тих часах? Не маєти до чогось кращого вчіпитися, а старий віршика знайшли?

фуй!!!!!!!!!! Ідіть учителю назад до печери, звідки прийшли!

KK 2010-05-07 / 23:37:00
От і я дивуюсь: який учитель не зрозумілий і без глуздний!

KK 2010-05-07 / 23:19:00
Учителю - значіння самого віршика можу сам догадатиися. Але ніяк не можу зрозуміти чому Ви, у Ваші великі мудрості, чомусь включили її до Вашого коментаря до цієї статті? Яка була Ваша мотивація? (Чи Ви часто так включаєти чужі вірші до Ваших зауважень, без ніякої причини?)

учитель 2010-05-07 / 23:06:00

Я терпів, поки ви знову підбиралися до автора, а не до теми. Терпець вривається. Останнє попередження. Адмін

KK 2010-05-07 / 22:55:00
Учутелю - Мені ще більше дивно, що Ви не хочети відповісти на пряме питання, а всякими без гуздими викрутасами стараєтися обменути відповідь, який би на певно раз на завжди, зафіксував без глуздність всіх Ваших коментарів!

учитель 2010-05-07 / 22:50:00
КК,

от і я дивуюся, що така дрібничка породила стільки рухів!

KK 2010-05-07 / 22:40:00
Учутелю - тихенько, бистренько, цензура спить...де Ви пропали...Ваші учні гинуть тут в кайданах без Вашого знання...

Ратуйте, ми Вас благаємо, ПОЯСНІТЬ НАМ ЗНАЧІННЯ цйого віршика в складі цеї статті!!! (віршика ще не зняли, не треба було його ще раз подавати...07.05.2010 00:02) Учні потребують знати 'ЗНАЧІННЯ цйого віршика в складі цеї статті!!!'

KK 2010-05-07 / 21:37:00
Учителю - так Ви праві я бачу що Ваші перші коментарі були цензорованими (яка потрата знання для людства!) як колись царські службовці цензуровали Шевченка. Маєти щастя що ще Вас не вислали десь за уралом! Але, ці кометарі Ваші ще були

до того як Ви згадали цйого цікавого віршика про батька Сталіна. Ану, попробуйте бути хоробрими, і таки поясніть 'що ці 'рахівські фарісей-мудрогелі' мають спільного з цієї статті чи з автором цеї статті, дійсно? Ви цю тему тут впровадили, а не я?' Може якраз цензурісти пішли спати і Вам це удастся!

учитель 2010-05-07 / 20:37:00
КК,

На початку дискусії я про це написав (див початок обговорення статті), але всі мої коментарі там було видалено адміном. Я вважав, що автор статті дасть спростування або пояснення на мої коментарі, але він промовчав. Адмін вимагає висловлюватися лише по темі, а авторство віршика вважається небажаним відхиленням від теми. Не знаю, чи таке у світі Інтернета кваліфікується як цензура?

KK 2010-05-07 / 17:23:00
учителю - А що ці 'рахівські фарісей-мудрогелі' мають спільного з цієї статті чи з автором цеї статті, дійсно? Ви цю тему тут впровадили, а не я?

ember 2010-05-07 / 16:16:00
Filoliog: pora bylo by opredelitsja. V odnom kommente pishesh, shto mslova s suffixom -s (a ne -as, -es, -os!) vengerskovo prozkhozhdenija, a vdrugom, shto Pipás eto ukrajinskoje slovo.

Eshcho paru zamchanij.

1. Pishu latinkoj, potomu chto tak bystreee. No uchu im kirilliku:)

2. Shkola, Oshkola, iskola latinskovo pokhozhdenija (scola)

3. Nikto iz Pipasa ne khochet delatj vengra!

3. Ya tozhe filolog.


Володимир Піпаш
Публікації:
/ 1Домашній інжир та наукова конференція у Перемишлі
/ 6Українці та українки, захисники та захисниці, члени та членкині, медики та медикині
/ 5"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"
/ 7Михайло Джанда знову у строю!
/ 8Закарпатські румуни – хто вони є?
/ 25Тризуб на Верецькому перевалі
/ 5Гуцульський Лицар України
/ 11Абсурд, провокація, чи... дебілізм?
/ 3Подвижникам "четвертої гілки влади" присвячується
/ 16Мирослав!
/ 9"Жоден танк не повинен виїхати з казарми"
/ 2Пам’яті Шандора Фодо – палкого угорського патріота та доброго друга України
/ 4Різдвяна відповідь Путіну
/ 1Дарунок до ювілею
/ 2Здобуття Незалежності. Закарпаття
/ 32Про події на Верецькому перевалі у другій половині березня 1939 р.
/ 46Звернення громадськості Закарпаття до Папи Римського
/ 7Націонал-комунізм та національно орієнтовані комуністи в Україні
/ 2З історії взаємостосунків людини та природи на Закарпатті
/ 19До 100-річчя Народного єпископа
/ 3З Днем Гідності та Свободи!
/ 4Андрій Грицак та його побратими
/ 19Через десятиліття пречудове урочище Кізій відкрило свою жахливу таємницю…
/ 3Іn memoriam Лицаря Гуцульщини
Три десятиліття тому був створений український Народний фронт
» Всі записи