Краєзнавці сформували карту, де область зонували за особливостями традиційного розпису пасхальних яєць. Вважалося, чим більше кольорів на такій писанці, тим вона чарівніша, використовували від 4 до 7 кольорів і розписували від світлого до темного. Аби відтворити писанки, їх спочатку вивчають фахівці, досліджують та сортують. А далі беруть підготвлене – видуте біле яйце- до слова раніше брали, як то кажуть живе, і , як наші пращури 100 років тому, викоритсовують воскову техніку розпису. Підготували також бджодиний віск, може бути і підфарбований сажею. Запалюємо свічку та до роботи.
Починається писанка з проведення ліній – ділимо яйце навхрест. Коли композиція завершена, яйце фарбують. Раніше зазвичай писанки фарбували червною або синьою фарбою. Варили і самі розчини – з цибулиння, кори дуба, вільхи.
У 50 роках минулого століття воскова техніка витісняється малюванням. Фарбу наносили на писанку і малювали здебільшого квіткові мотиви. Це – так звана мальованка яка і досі популярна у Закарпатті, зокрема на Хустщині та Іршавщині.
Ну а сучасні писанки – це про фантазію автора. Зараз використовується для декору все, що під руками і що дозволяє уява.
Писанка з давнини асоціювала прихід весни і появу нового сонцю. І стала символом христиняства. А зараз–це наша культурна ідентичність і український спадок. Аби закарапатські традиції і надалі передавалися з покоління у покоління, організовують у замку різні заходи, майстер-класи, виставки, екскурсії. Залучають активно і молодь.