Дружно та у гарних умовах – так живуть переселенці у «Селиському шелтері» Хустської громади. Прихисток відкрив свої двері для майже чверть сотні ВПО.
Здебільшого, це сім’ї з дітьми. Географія – широка: Запорізька, Донецька, Луганська, Миколаївська, Харківська області.
Гуртожиток коридорного типу – це 10 кімнат розраховані на 34 людини, кухня, пральня, 5 санвузлів, 5 душевих, передбачені і зручності для осіб зобмеженими фізичними можливостями. Харчуються поруч -у їдальні. Усе, аби люди, які пержили жахіття війни почувалися у безпеці та комфорті.
У шелтері діють правила – обов’язкові для всіх, встановлений графік чергування за кімнатами. Тут усі допомогають, чим можуть: кілька чоловіків допомагали з ремонтом, деякі знайшли роботу у суміжних населених пунктах, старші допомагають з дітьми та поратися по господарству. Живуть за принципом самоорганізації. Але не забувають і про дозвілля.
Тут задіяні і соціальні працівники, які допомагають із соціальною адаптацією, а також психологи. Адже контингент - це люди, які втратили житло, пербували на окупованих територіях, чи у місцях активних бойовоих дій.
Реалізували проєкт у Нижньому Селищі спільно ГО «Закараптська асоціація місцевого розвитку» та БО «Комітет медичної допомоги у Закарпатті» за підтримки міжнародних партнерів.
Шелтер матиме розвиток. Перший етап – прихисток, другий – інтеграція людей в населеному пункті.
поавді 2023-01-01 / 18:13:21
Ну, що тут незрозумілого? Калгоз та уся тяжка праця-горбачення підлягають декомунізаціі. Тобто про те і згадувати непристойно. Ну, а цей згаданий дядько ділаш сьогодення, "иає муху в носі". Це - героі нашого часу і рушіі процесів. А може так і має бути? Час покаже
правда 2023-01-01 / 09:19:22
Приємно , що люди найшли прихисток у моєму рідному селі.Тільки одне не розумію, як контора колгоспу на яку горбатилися люди і роки моя мамка.І яке відношення має до цього Петро Пригара, батьки якого не були навіть членами колгоспу.Знову вкрав чиюсь ідею, як і з сироварньою.