У всьому світі відомо близько 70 його видів. На територію колишнього СРСР цю культуру завезли з Кавказу з метою використання силосу для корму худоби. Однак через високу кількість ефірних масел у борщівнику після його споживання тварини давали гірке молоко. Тож годувати тварин бур’яном припинили, але борщівник почав масово розростатися на луках, берегах річок, вздовж доріг, в лісосмугах.
Наразі борщівник трапляється майже на всій території України (тут його налічують 5 видів) і на Закарпатті зокрема. Із усіх видів борщівників становить чи не найбільшу загрозу для життя і здоров’я людини борщівник Сосновського. Його складно відрізнити від схожих представників. Небезпечиним є не тільки сік рослини, який токсично впливає на шкіру, але й її пилок, аромат і навіть роса. Сік рослини становить найбільшу загрозу при потраплянні на шкіру під дією прямих сонячних променів, викликаючи опіки різних ступенів. На місці опіку формуються міхурі – їх у жодному разі не можна проколювати, адже є ризик занести інфекцію і відповідно період реабілітації буде значно довшим. Пігментація після опіку, в залежноті від глибини ураження, може тривати навіть до року.